Розділ 8. Чутливість до інфузійної терапії та її переносимість#
Автор: Vladyslav Dieiev, MD
Учасники: поки немає. Тут може бути ваше ім'я: як долучитися
Гайдлайни, на яких ґрунтується розділ (джерела, на які спирається кожен підрозділ)
Розділ побудовано як одну лінію міркувань, і його джерела змінюються разом із нею. Підрозділи 8.1–8.5 запитують, чи зросте ударний об'єм, якщо ввести рідину. Їхня фізіологія та динамічні тести походять з інтенсивної терапії, насамперед з оглядів Monnet щодо динамічного тестування,1,2 з основоположних валідацій пасивного піднімання ніг (PLR), варіації аортальної швидкості, розтяжності нижньої порожнистої вени (НПВ), колабування верхньої порожнистої вени (ВПВ) і міні-інфузійної проби,3,4,5,6,7,8 а також з переоцінки кавальних індексів;9,10,11 правила оцінювання тиску в правому передсерді (RAP) за НПВ походять з оновлення Американського товариства ехокардіографії (ASE) 2015 року щодо кількісної оцінки камер12 та його наступника 2025 року в гайдлайні ASE щодо правих відділів серця.13 Далі підрозділ 8.5 читає єдиний гайдлайн ASE, який розглядає чутливість до інфузії як ехокардіографічне завдання, гайдлайн 2015 року щодо ехокардіографії як засобу моніторингу терапевтичних втручань, який визначає моніторинг, називає параметри для спостереження при гіпотензії, сепсисі та дихальній недостатності, дає поріг PLR для інтеграла лінійної швидкості потоку (VTI) у виносному тракті лівого шлуночка (ВТЛШ) і вказує, наскільки великою має бути зміна, щоб вона щось означала.14 Половина про переносимість (підрозділи 8.6–8.11) спирається на фізіологію венозної гіпертензії, що передається в органи черевної порожнини, як її викладено в авторському огляді 2026 року про фенотипи застою,15 і на дослідження, у яких вимірювали ворітний, печінковий і внутрішньонирковий сигнали, серії випадків, де їх застосовували, їх проспективні оцінки та опубліковані огляди техніки.16,17,18,19 Підрозділ 8.6 запитує, чи може пацієнт перенести об'єм, спираючись на літературу про застій, яка відокремлює переносимість від чутливості.16,17
Підрозділи 8.7–8.11 запитують, чого венозний тиск уже коштує органам, через ворітне та внутрішньониркове русла, докази ушкодження і те, як вікна поєднували в дослідницькій літературі; там, де твердження спирається на роботу, яку ці статті цитують з інших джерел, текст називає статтю, що про це повідомила. Два документи ASE позначають межу цієї території та регулюють оформлення висновків (підрозділ 8.11): рекомендації 2024 року щодо номенклатури ультразвукового дослідження серця біля ліжка хворого (POCUS) зазначають, що «інші протоколи зосереджуються на спланхнічному венозному застої та черевній аорті» і що «робоча група вважає ці дослідження такими, що виходять за межі POCUS серця», водночас вимагаючи, щоб таке дослідження називали «дослідженням POCUS серця з дослідженням іншої системи» і архівували так, щоб «некардіальні елементи було чітко позначено»;20 а стандарт оформлення висновків 2025 року вимагає, щоб оцінений RAP «завжди наводили, навіть якщо спостереження звучить як «неможливо оцінити»,» і щоб «аномальні спостереження допплерівської кривої печінкових вен наводили, коли це виправдано (наприклад, патологія перикарда, волемічний статус, патологія трикуспідального клапана)».21 Підрозділ 8.12 запитує, чи змінює результат керування інфузією в будь-який бік, спираючись на гайдлайни та дослідження динамічної стратегії.22,23,24
Однієї частини цих міркувань навчають в іншому місці, бо вона є насамперед оцінкою тиску: запис потоку в печінковій вені читають у підрозділі 6.4, поруч із кавальним алгоритмом, а його ознаки зібрано в таблиці 6.3. НПВ виступає тут у трьох ролях, а в розділі 6 у четвертій. Підрозділ 8.4 читає її як індекс чутливості до переднавантаження, підрозділ 8.6 як слабку ознаку непереносимості, а підрозділ 8.10 як критерій включення дослідницької шкали, щоразу у власному місці вимірювання та у власній фазі дихання; перетворення калібру та колабування НПВ на RAP у висновку належить до підрозділу 6.4. Скорочення відповідають номенклатурі ASE, викладеній у розділі 1 і наведеній наприкінці книги.
Навчальні цілі#
-
Пояснити, чому одне вимірювання переднавантаження не може передбачити відповідь на інфузію, і назвати три умови, які мають співіснувати перед введенням болюсу.
-
Пояснити, як середній системний тиск наповнення, ємність і тиск у правому передсерді визначають венозне повернення і чому центральний венозний тиск є поганим сурогатом об'єму та справжньою детермінантою тиску відтоку від органів.
-
Отримати допплерівський сигнал у ВТЛШ, достатньо точний, щоб виявити зміну ударної відстані на 10%, і назвати його найменшу значущу зміну.
-
Виконати пасивне піднімання ніг за п'ятьма правилами, вибрати комбіновану оклюзійну пробу або міні-інфузійну пробу, коли PLR виконати неможливо, і назвати умови, за яких індекс НПВ не працює.
-
Розпізнати пульсацію у ворітній та внутрішньониркових венах, назвати хибнопозитивні та хибнонегативні результати для кожного русла, вирішити, чи є знахідка застою точкою зупинки, ціллю для деконгестії чи нічим, і оформити висновок за правилом найменування ASE.
-
Виміряти розтяжність НПВ, колабування ВПВ і дихальну варіацію пікової швидкості у ВТЛШ та перелічити умови, яких потребує кожен показник.
-
Відокремити питання переносимості від питання чутливості і назвати, де розглянуто кожен із його сигналів для роботи біля ліжка хворого: розділ 15 для легень, підрозділи 8.7–8.10 для вен черевної порожнини, підрозділ 6.4 для запису потоку в печінковій вені.
-
Сказати, що застій робить із ниркою, печінкою, кишківником і мозком і який клас доказів підтримує кожне твердження.
-
Ухвалити й задокументувати рішення щодо інфузії, яке відокремлює чутливість від переносимості.
8.1 Чутливість до переднавантаження: фізіологія і запитання#
T1 Інфузія підвищує серцевий викид лише в половини пацієнтів без попереднього тестування, і жоден статичний індекс не передбачає, у кого саме, тому змінюйте переднавантаження навмисно і стежте за ударним об'ємом.
Збільшення об'єму є лікуванням першої лінії при гострій недостатності кровообігу. Коли відповідь не намагаються передбачити, болюс підвищує серцевий викид лише в половини пацієнтів.1,2 Причиною є залежність Франка–Старлінга. Шлуночок на крутій частині своєї кривої отримує суттєвий приріст ударного об'єму від певного приросту переднавантаження; шлуночок на пласкій частині не отримує нічого, а нахил залежить від систолічної функції, яка різниться між пацієнтами і в одного пацієнта впродовж годин. Тому статичне вимірювання не може відповісти на запитання, адже одне значення центрального венозного тиску (ЦВТ) сумісне як із чутливістю, так і з нечутливістю, навіть при низьких значеннях, і те саме заперечення стосується тиску заклинювання легеневої артерії, глобального кінцево-діастолічного об'єму, часу аортального потоку та ехокардіографічного кінцево-діастолічного розміру лівого шлуночка. Числа, що стоять за цим запереченням, давні, і кращих відтоді не отримано. У 150 пробах з об'ємним навантаженням у 96 пацієнтів із сепсисом, яких моніторували катетером легеневої артерії і в яких 65 проб підвищили серцевий індекс на 15% або більше, ЦВТ перед інфузією становив 8 ± 4 мм рт. ст. у тих, хто відповів, проти 9 ± 4 у тих, хто не відповів, а площі під ROC-кривими становили 0,63 для ЦВТ і 0,58 для тиску заклинювання легеневої артерії; ЦВТ нижче 8 мм рт. ст., число, яке тогочасні гайдлайни називали ціллю ресусцитації, мав позитивну прогностичну цінність щодо чутливості 47%, а тиск заклинювання нижче 12 мм рт. ст. 54%. Додаткове знання того, що індекс ударного об'єму був низьким, підвищувало їх до 61% і 69%, а поєднання двох тисків нічого не покращувало.25 Ці числа ненабагато кращі за 50%, які дала б монета. Практика цього ще не наздогнала, і в когорті FENICE статичні маркери все ще використовували для перевірки чутливості до переднавантаження в третині випадків.1
Динамічне тестування змінює переднавантаження навмисно, за час від секунд до хвилини, і стежить за ударним об'ємом. Зміну переднавантаження запозичують у вентилятора (варіація пульсового тиску та ударного об'єму, варіація діаметра порожнистої вени, кінцево-експіраторна оклюзія), створюють положенням тіла (PLR, положення Тренделенбурга) або малим об'ємом рідини (міні-інфузійна проба). Міні-інфузійна проба єдина з них, яка, подібно до звичайної інфузійної проби, залишає пацієнтові об'єм, що його не можна забрати назад, і автори оглядів називають це її головним недоліком.1,2
Друга половина цієї фізіології стосується резервуара, з якого береться переднавантаження. Вени містять приблизно 70% загального об'єму крові й приблизно в 30 разів податливіші за артерії, тому великі зміни венозного об'єму дають малі зміни венозного тиску.26 Близько 70% об'єму крові становить ненапружений об'єм, який наповнює вени, не розтягуючи їх, не впливає на венозне повернення і є резервом, що його можна мобілізувати альфа-адренергічною веноконстрикцією.27 Об'єм понад нього розтягує стінку і створює тиск пружною віддачею, середній системний тиск наповнення (Pmsf), який жене кров назад до правого шлуночка проти опору венозної системи і проти RAP. Нормальний Pmsf у людини становить 2–10 мм рт. ст., а в кардіохірургії та при септичному шоку повідомляли про 15–33 мм рт. ст.27 Так побудований компартмент пояснює, чому статичний індекс не працює. Виміряний у ньому тиск майже не рухається, доки не вичерпано податливий резерв, тому одне значення ЦВТ однаково належить пацієнтові із запасом ємності і тому, хто його не має, і число не може їх розрізнити.
Той самий тиск, що протидіє венозному поверненню, є тим, проти чого має спорожнюватися кожен орган, який ці вени дренують, і це друга половина цього розділу. Справжній перфузійний тиск дорівнює прекапілярному артеріолярному мінус посткапілярний венулярний тиск, і звичний вираз біля ліжка хворого, середній артеріальний тиск мінус ЦВТ, заступає його погано. Артеріальний член у звичному виразі зазвичай перевищує 90 мм рт. ст., тоді як член притоку у справжньому може становити 35–40 мм рт. ст., тому реальний градієнт значно вужчий, і підвищення венозного тиску звужує його більше, ніж рівне зниження артеріального. Уперше про це, як повідомляють Rola з колегами, сказав Winton у 1931 році, який виявив, що підвищення венозного тиску впливало на діурез більше, ніж рівне зниження артеріального тиску.17 Отже, болюс, успішний на кривій Франка–Старлінга, може зазнати невдачі на рівні капіляра, і саме тому цей розділ ставить друге запитання щодо кожного пацієнта, щодо якого ставить перше.
Три положення обрамлюють кожне подальше рішення. Тестування не має сенсу там, де чутливість певна, а зволікання шкідливе, а саме при кровотечі, явній гіповолемії та в початковій фазі септичного шоку до будь-якого збільшення об'єму. Воно має сенс лише при гострій недостатності кровообігу, оскільки запитання виникає лише тоді, коли серцевий викид потрібно підвищити, а чутливість до переднавантаження сама собою є нормальним фізіологічним станом, який не потребує корекції.1,2 Позитивний тест, отже, дозволяє інфузію, але не вимагає її, бо рідину слід вводити лише тоді, коли одночасно наявні гемодинамічна нестабільність або ознаки шоку, чутливість до переднавантаження та обмежений ризик перевантаження рідиною.28 Консенсус Європейського товариства інтенсивної терапії погоджується, що чутливість до переднавантаження не означає, що рідину можна вводити безпечно чи взагалі слід вводити, і що тиски наповнення та позасудинна вода легень інформують про бік ризику в цьому судженні.24 Негативний тест має кориснішу роль, а саме зупинити або не розпочинати інфузію і натомість звернутися до вазопресорів, інотропів або зміни параметрів вентиляції.1,28
Що центральний венозний тиск може і чого не може повідомити#
RAP визначається взаємодією серцевої функції з функцією повернення, тож він повідомляє робочу точку обох, а це інша величина, ніж стан наповнення, і оскільки градієнт між резервуаром і серцем малий, технічна похибка його вимірювання пропорційно велика.29 Для переднавантаження значення має трансмуральний тиск, і ЦВТ слід читати лише поруч із показником серцевого викиду, бо крива серцевої функції має плато, за яким об'єм не підвищить викид.30 У відділенні інтенсивної терапії це вимірювання інвазивне і схильне до помилок навіть у досвідчених операторів, і залишається неясним, який рівень є шкідливим.16 Сигнал потоку може змінитися раніше за будь-яку оцінку тиску, оскільки 1 л гідроксиетилкрохмалю підвищив індекс внутрішньониркового венозного імпедансу з 0,4 ± 0,3 до 0,7 ± 0,2 у пацієнтів із серцевою недостатністю, але не у здорових осіб, тоді як оцінені тиски наповнення значущо не змінилися.31 Ця асиметрія є аргументом на користь того, щоб читати венозну криву так само, як і венозний тиск, і саме тому підрозділи цього розділу про застій працюють із допплерівськими записами.
8.2 Ехосигнал: ударна відстань у ВТЛШ та її точність#
T1T2 Стежте за ударною відстанню у ВТЛШ, а не за ударним об'ємом, тримаючи датчик на місці, і зараховуйте зміну лише тоді, коли вона перевищує найменшу значущу зміну.
Кожен ехокардіографічний тест тут зводиться до повторення одного вимірювання, VTI у ВТЛШ, або ударної відстані. Ударний об'єм дорівнює площі поперечного перерізу, помноженій на VTI, але діаметр ВТЛШ у члені площі підноситься до квадрата і додає другу, потенційно більшу похибку, тому ASE рекомендує для серійних вимірювань стежити лише за ударною відстанню, вважаючи діаметр сталим; нормальним орієнтиром для моніторингу є VTI понад 18 см, а для правих відділів перевагу надають VTI у виносному тракті правого шлуночка перед ударним об'ємом, обчисленим за діаметром.14 Отримання сигналу розглянуто в розділі 7. Те, чи можна інтерпретувати інфузійний тест, визначають пробний об'єм імпульсно-хвильового допплера 5–7 мм, розміщений так, щоб було видно клацання закриття аортального клапана, низькі фільтри стінки, підсилення, зменшене до появи щільної модальної огинаючої, обведення зовнішнього краю цієї огинаючої та усереднення двох-трьох циклів при синусовому ритмі або п'яти-семи при фібриляції передсердь, узятих в одній і тій самій точці дихального циклу до і після втручання.32
Точність визначає, які тести ехокардіографія взагалі може підтримати. У 100 гемодинамічно стабільних пацієнтів усереднення трьох вимірювань у межах одного дослідження давало прийнятну точність для VTI при синусовому ритмі, а при фібриляції передсердь потрібно було п'ять; між двома послідовними дослідженнями того самого оператора найменша значуща зміна (LSC) VTI становила 11% (міжквартильний інтервал 5–18%) і зростала до 14% (8–26%) при двох операторах.33 Огляди наводять LSC для VTI у ВТЛШ як 10–12% і роблять очевидний висновок, що тест із порогом 4–6% не можна оцінити за допомогою ТТЕ, якщо поріг не підвищити або тест не модифікувати.1,2 Порівняно з інвазивним еталоном у пацієнтів відділення інтенсивної терапії на вентиляції ехокардіографічний серцевий викид мав точність 9% проти 8% для термодилюції та відсоткову похибку 25%, а зміна понад 8% виявляла справжню зміну понад 10% із чутливістю 88% і специфічністю 66%.34 Власний показник ASE для міжоператорської варіабельності VTI у ВТЛШ становить 6%, і зміну понад 6% воно називає значущою;14 там, де ці два джерела розходяться, користуйтеся суворішим числом для інтенсивної терапії, коли рішення залежить від однієї пари вимірювань. Наслідком є правило техніки: тримайте датчик на грудній клітці, а пробний об'єм в одному положенні впродовж усього маневру, бо більша частина виміряної варіабельності походить від повторного пошуку вікна.2,33
8.3 Провокаційні тести, які можна виконати з датчиком#
T1T2 Пасивне піднімання ніг за п'ятьма правилами є першим тестом, а коли його виконати неможливо, застосовують комбіновану оклюзійну пробу або міні-інфузійну пробу.
Пасивне піднімання ніг: п'ять правил і жодної краплі рідини#
PLR переміщує приблизно 300 мл крові з ніг і спланхнічного русла до правих відділів серця; це оборотна проба з переднавантаженням, яка нічого не коштує, може бути повторена і залишається надійною при спонтанному диханні, аритмії, низькому дихальному об'ємі та низькій податливості легень.1,2,28 Ця надійність цілком залежить від техніки, зведеної до п'яти правил:28
-
Починайте з напівсидячого положення. Опускання тулуба з одночасним підніманням ніг мобілізує спланхнічний резервуар і підвищує чутливість, від чого початок із положення лежачи на спині відмовляється; дослідження, яке це проігнорувало, повідомило про оманливо низьку ефективність.
-
T2 Оцінюйте ефект прямим вимірюванням серцевого викиду. Самого артеріального тиску недостатньо, бо пульсовий тиск відстежує ударний об'єм недосконало; він залежить також від артеріальної податливості та ампліфікації пульсової хвилі, які обидві можуть змінюватися під час маневру.
-
Користуйтеся методикою, що вловлює короткочасну зміну. Ефект сягає піку впродовж однієї хвилини, а потім у частини пацієнтів згасає, тому потрібні методи реального часу (ехокардіографія, аналіз контуру пульсової хвилі, стравохідний допплер), а переривчаста термодилюція за ним не встигає.1
-
Виміряйте ще раз після повернення пацієнта в напівсидяче положення і переконайтеся, що серцевий викид повернувся до вихідного рівня, бо в нестабільних пацієнтів зростання під час PLR може бути спонтанною варіацією хвороби.
-
Запобігайте адренергічній стимуляції. Нахиляйте ліжко, щоб підняти ноги, не піднімаючи їх руками, спершу санувати дихальні шляхи, поясніть маневр притомному пацієнтові та запідозріть артефакт, якщо частота серцевих скорочень суттєво зростає, чого в нормі відбуватися не повинно.
Дві механічні деталі підтримують правило 5 (рисунок 8.1). Ліжко нахиляють так, щоб тулуб був горизонтально, а ноги під кутом 30–45 градусів при незмінному куті між тулубом і ногами, бо згинання в кульшовому суглобі стискає стегнову вену і зменшує мобілізований об'єм, а серцевий викид зчитують приблизно через одну хвилину після зміни положення, коли ефект максимальний (рисунок 8.1).32
Пороги залежать від того, що вимірюють (таблиця 8.1). Вихідна валідація в 71 пацієнта на вентиляції, з яких 31 мав спонтанну дихальну активність або аритмію, показала, що PLR, оцінене за аортальним кровотоком, працює значно краще, ніж PLR, оцінене за пульсовим тиском,3 а метааналіз 21 дослідження і 991 пацієнта підтвердив це з площею під кривою 0,95 для серцевого викиду проти 0,77 для пульсового тиску.11 Парасольковий огляд семи діагностичних метааналізів, 123 досліджень і 10 300 дорослих на механічній вентиляції ранжував тести за зведеними площами під кривою: проба з дихальним об'ємом 0,96 (95% ДІ 0,94–0,97), кінцево-експіраторна оклюзійна проба 0,95 (0,92–0,96), PLR 0,91 (0,88–0,93), варіація пульсового тиску та ударного об'єму 0,87–0,88, а індекс варіабельності плетизмограми та варіація НПВ 0,82–0,83, причому головним модифікатором ефекту був дихальний об'єм; два останні тести, за його висновком, не слід застосовувати ізольовано.35 Там, де при низькому дихальному об'ємі доступна лише варіація пульсового тиску, її зниження під час PLR рятує тест, оскільки в п'яти дослідженнях і 474 пацієнтів абсолютна зміна варіації пульсового тиску (пороги від -1 до -2,5 пункту, середнє і медіана -2) прогнозувала чутливість із площею під кривою 0,91 (95% ДІ 0,88–0,93), чутливістю 0,88 і специфічністю 0,83.36 ASE наводить ехокардіографічну версію, у якій зростання VTI у ВТЛШ понад 12,5% прогнозувало зростання ударного об'єму після інфузії з чутливістю 77% і специфічністю 100%, перевершуючи зміни розмірів лівого шлуночка чи трансмітрального потоку.14 Ці 12,5% лежать вище трансторакальної LSC і є безпечнішим числом, коли рішення залежить від однієї пари VTI.33
PLR протипоказане при внутрішньочерепній гіпертензії, непрактичне під час більшості операцій і, ймовірно, дає хибнонегативні результати при компресійних панчохах.2 Внутрішньочеревна гіпертензія є спірним обмеженням. Припускали хибнонегативні результати через спланхнічну секвестрацію або ефект водоспаду в НПВ, але дослідження, яке порушило це питання, не вимірювало внутрішньочеревного тиску під час маневру, а в таких пацієнтів спостерігали, що PLR знижує опір венозному поверненню, тобто ефект, протилежний припущеному, хоча автори оглядів закликають до подальших досліджень.1,28 Тому негативне PLR при напруженому животі слід вважати невизначеним, і воно не доводить нечутливості.2,32
Міні-інфузійна проба#
Звичайна проба з 500 мл перевіряє чутливість лише шляхом проведення самого лікування, оскільки негативна відповідь надходить після того, як рідину введено, а повторні проби легко дають 2000–2500 мл неефективного об'єму за добу.1 У 39 пацієнтів на вентиляції 100 мл гідроксиетилкрохмалю за одну хвилину давали зміну субаортального VTI, яка прогнозувала відповідь на загальне збільшення об'єму на 500 мл, з площею під кривою 0,92 (95% ДІ 0,78–0,98). У підгрупі з 29 пацієнтів, у яких були доступні також варіація пульсового тиску та ЦВТ, площі під кривою становили 0,90 (0,74–0,98) для міні-проби, 0,55 (0,35–0,73) для варіації пульсового тиску і 0,61 (0,41–0,79) для ЦВТ.8 Статистично оптимальний поріг становив 6%, нижче роздільної здатності ехокардіографії, тому використовують 10% навіть ціною певної втрати точності.1 У сучасній практиці вводять 100–150 мл за 60–120 секунд зі зведеним порогом у середньому близько 5%, і це знову пояснює, чому датчик не можна знімати з грудної клітки. Залишаються два застереження: більшість валідаційних досліджень прогнозувала відповідь на загальний болюс, що включав саму міні-пробу, що могло завищити надійність, а введену рідину все одно не можна забрати.2 Якщо натомість застосовують повну пробу, 4 мл/кг за 5 хвилин є найменшим об'ємом, для якого надійно показано підвищення Pmsf.1,22
Кінцево-експіраторна оклюзія та комбінована оклюзійна проба#
Кожна інсуфляція підвищує внутрішньогрудний тиск і перешкоджає венозному поверненню; затримка вентилятора на видиху усуває цю циклічну перешкоду і підвищує переднавантаження на час затримки. 15-секундна кінцево-експіраторна оклюзія, що підвищує серцевий викид більш ніж на 5%, виявляє чутливість до переднавантаження, і затримка не повинна бути коротшою за 15 секунд, тобто час, потрібний зміні переднавантаження, щоб пройти легеневий кровообіг. Тест не потребує зміни положення і залишається валідним при низькому дихальному об'ємі, низькій податливості, аритмії та помірній спонтанній дихальній активності, і він був валідним при 5 і при 15 см H2O позитивного тиску наприкінці видиху (ПТКВ) при гострому респіраторному дистрес-синдромі; він не працює лише в неінтубованих пацієнтів і в тих, хто перериває затримку.1,2
Поріг 5% нижчий за роздільну здатність ехокардіографії, тому з датчиком тест виконують інакше. Додавання 15-секундної кінцево-інспіраторної затримки, відокремленої від експіраторної відновленою вентиляцією, дає протилежну зміну VTI. Сума обох змін за абсолютною величиною виявляє чутливість при 13% в огляді 2022 року і 15% в огляді 2016 року, що в обох випадках сумісно з трансторакальною точністю, тоді як окремо поріг для VTI у ВТЛШ становить 4% для експіраторної затримки і зниження понад 5% для інспіраторної, і жодному з них не можна довіряти за однією парою вимірювань.1,2 Обмеженнями, про які повідомляли і які потребують підтвердження, є положення на животі та лапароскопічна хірургія.2
8.4 Індекси взаємодії серця і легень і де НПВ не працює#
T1T2 Коли зміну переднавантаження забезпечує вентилятор, користуйтеся варіацією аортальної швидкості або колабуванням ВПВ; індекс НПВ не працює надто часто, щоб бути основним тестом.
Дихальна варіація пікової аортальної швидкості (delta Vpeak) є різницею між максимальною та мінімальною піковою швидкістю за один дихальний цикл, поділеною на їх середнє. У 19 седованих пацієнтів на вентиляції із септичним шоком і збереженою систолічною функцією лівого шлуночка вона становила 20 ± 6% у тих, хто відповів, і 10 ± 3% у тих, хто не відповів, тоді як індексована кінцево-діастолічна площа лівого шлуночка між групами зовсім не відрізнялася, тож у тих самих пацієнтів динамічний індекс спрацював там, де статичний розмір камери не спрацював.4
Два дослідження 2004 року зафіксували кавальні пороги, які цитують досі. Індекс розтяжності НПВ dIVC, (Dmax - Dmin)/Dmin, розрізняв тих, хто відповів, при 18% у 23 пацієнтів із сепсисом на вентиляції з приводу гострого ушкодження легень.5,37 Дихальна варіація діаметра НПВ 12% виявляла тих, хто відповів, у 39 пацієнтів із септичним шоком і тісно корелювала зі спричиненим інфузією зростанням серцевого викиду (r = 0,82).6 Опубліковані кавальні пороги коливаються від 12% до 40%,1 індекс не в кожній статті визначено однаково (перше дослідження 2004 року ділить зміну діаметра на мінімальний діаметр),5 і поріг з однієї статті не можна застосовувати до вимірювання, зробленого методом іншої.
Колабування ВПВ потребує ЧСЕ і обчислюється як (максимальний діаметр на видиху - мінімальний діаметр на вдиху)/максимальний діаметр на видиху; його валідовано в 66 пацієнтів із септичним шоком відносно зростання серцевого індексу щонайменше на 11% після 10 мл/кг крохмалю за 30 хвилин.7 Багатоцентрове порівняння в 540 пацієнтів на вентиляції підтвердило цю закономірність. Варіація пікової швидкості у ВТЛШ мала найкращу чутливість, колабування ВПВ найкращу специфічність із площею під кривою, значущо більшою, ніж для варіації НПВ (p = 0,02) і варіації пульсового тиску (p = 0,01), а ВПВ була єдиним індексом, який вдавалося виміряти майже в кожного пацієнта (99,6% проти 78,1% для НПВ).9 Це поєднання є аргументом на користь введення датчика ЧСЕ, коли трансторакальна відповідь сумнівна (рисунок 8.2).
Відео 8d. Дихальна варіація пікової швидкості у ВТПШ при ЧСЕ
Таблиця 8.1. Динамічні тести чутливості до переднавантаження з опублікованими порогами та показниками точності
| Індекс | Поріг, як опубліковано | Точність | Джерело |
|---|---|---|---|
| PLR, аортальний кровотік (стравохідний допплер) | Зростання ≥10% | Чутливість 97%, специфічність 94%; n=71 на вентиляції, 31 зі спонтанним зусиллям або аритмією | 3 |
| PLR, серцевий викид (будь-який метод реального часу) | Зростання 10 ± 2% | Зведена чутливість 0,85, специфічність 0,91, AUC 0,95; 21 дослідження, 991 пацієнт | 11 |
| PLR, артеріальний пульсовий тиск | Зростання ≥12% | Чутливість 60%, специфічність 85%; зведена чутливість 0,56, специфічність 0,83, AUC 0,77 | 3, 11 |
| PLR, VTI у ВТЛШ (ASE) | Зростання >12,5% | Чутливість 77%, специфічність 100%; мала серія критично хворих | 14 |
| Міні-інфузійна проба, 100 мл за 1 хв, субаортальний VTI | Зростання ≥10% (статистичний оптимум 6%) | Чутливість 95%, специфічність 78%, AUC 0,92; n=39 | 1, 8 |
| Кінцево-експіраторна оклюзія, серцевий викид | Зростання >5%, затримка щонайменше 15 с | Потребує точного серцевого викиду в реальному часі; недійсна, якщо затримку перервано | 1, 2 |
| Комбінована кінцево-експіраторна та кінцево-інспіраторна оклюзія, VTI у ВТЛШ | Сума абсолютних змін ≥13% (2022) або 15% (2016) | Обрано, бо перевищує трансторакальну точність | 1, 2 |
| Дихальна варіація пікової аортальної швидкості (delta Vpeak) | ≥12% | Чутливість 100%, специфічність 89%; n=19, септичний шок, збережена функція ЛШ | 4 |
| Дихальна варіація максимальної швидкості у ВТЛШ | ≥10% | Чутливість 79%, специфічність 64%; здійсненна в 78,0% з 540 пацієнтів | 9 |
| Розтяжність НПВ, dIVC = (Dmax - Dmin)/Dmin | 18% | Чутливість 90%, специфічність 90%; n=23, сепсис, вентиляція | 5, 37 |
| Дихальна варіація НПВ | 12% | Позитивна прогностична цінність 93%, негативна прогностична цінність 92%; n=39, септичний шок | 6 |
| Варіація НПВ (багатоцентрове дослідження) | ≥8% | Чутливість 55%, специфічність 70%; здійсненна в 78,1% | 9 |
| Колабування ВПВ, ЧСЕ | 36% | Чутливість 90%, специфічність 100%; n=66, септичний шок | 1, 7 |
| Колабування ВПВ, ЧСЕ (багатоцентрове дослідження) | ≥21% | Чутливість 61%, специфічність 84%; здійсненне в 99,6% | 9 |
| Варіація пульсового тиску або ударного об'єму | 12% (медіана, МКІ 10–13%) | Зведена чутливість 88%, специфічність 89%; сіра зона 9–13% містить 24% спостережених значень | 1 |
| Звичайна інфузійна проба, 500 мл | Зростання серцевого викиду на 15% | Необоротна; потребує прямого вимірювання серцевого викиду | 1 |
Колабування, розтяжність і варіація: три індекси, які не є взаємозамінними#
T2 Ці три слова описують ту саму судину за різних умов дихання і з різними знаменниками, і література їх розрізняє. Колабування належить до спонтанного дихання: вдих знижує плевральний тиск і тиск у правому передсерді, вена звужується, а індекс дорівнює (Dmax - Dmin)/Dmax з максимумом наприкінці видиху; це індекс правила ASE для тиску в правому передсерді (підрозділ 6.4).12 Розтяжність належить до пасивного пацієнта на вентиляції з позитивним тиском: інсуфляція підвищує плевральний тиск і тиск у правому передсерді, вена розширюється, а індекс дорівнює (Dmax - Dmin)/Dmin з максимумом на вдиху і порогом 18%.5 Варіація, або варіабельність, як її визначило друге дослідження 2004 року, є тим самим пасивним коливанням на вентиляції, поділеним на середнє двох діаметрів, з порогом 12%.6 Отже, пороги 50%, 18% і 12% належать до трьох різних обчислень, і у висновку слід називати індекс, його формулу та режим дихання.
З цього випливає, що вену, яка в інтубованого пацієнта звужується на вдиху, тягне власне інспіраторне зусилля пацієнта, оскільки пасивний вдих із позитивним тиском може її лише розтягнути. Тоді вдих уже не є пасивним, жоден із порогів для вентиляції не застосовний, і таке вимірювання підпадає під перший рядок таблиці 8.2.1,2
Що визначає розмір порожнистої вени і чому розмір та варіація є різними вимірюваннями#
T2 Розмір порожнистої вени в будь-який момент визначається трансмуральним тиском на її стінці та податливістю цієї стінки, а внутрішньосудинний об'єм є лише одним із чинників. Тиск усередині близький до тиску в правому передсерді, який праві відділи серця задають нижче за течією, а венозний резервуар живить вище за течією, тому дисфункція правого шлуночка і значуща трикуспідальна регургітація розширюють судину при будь-якому об'ємі;32 тиск іззовні є внутрішньочеревним тиском, і внутрішньочеревна гіпертензія змінює діаметр та його дихальні коливання незалежно від наповнення.2 Податливість у різних людей різна, і розширена порожниста вена може бути нормальною знахідкою у спортсменів і молодих дорослих.12,13
У дев'яти анестезованих овець на вентиляції з позитивним тиском, з імплантованим сенсором, що зчитував площу поперечного перерізу порожнистої вени, зв'язок між площею і тиском у правому передсерді був нелінійним: перші 500 мл введеного колоїду збільшили площу приблизно на 60%, а тиск у правому передсерді приблизно на 20%, тоді як до приблизно 1500 мл тиск зріс приблизно на 50% проти приблизно 10% для площі. Нітрогліцерин, який перерозподіляє кров, не змінюючи її загального об'єму, зменшив площу на 18,3 ± 14,6% проти 8,1 ± 7,3% для тиску в правому передсерді, а швидка стимуляція для погіршення серцевої функції збільшила площу на 19,0 ± 20,0% проти 12,9 ± 12,2% у семи тварин. Автори роблять висновок, що зміна площі порожнистої вени не є чистим відображенням зміни загального об'єму крові і визначається також венозною ємністю, податливістю і тонусом вени та трансмуральним тиском; оскільки тварини були на вентиляції, дослідження нічого не каже про дихальну варіацію.39
Отже, розмір і дихальна варіація є двома вимірюваннями, а не одним. Розмір показує, де судина перебуває на своїй кривій «тиск–площа», і об'єм, венозний тонус та серцева функція кожен зсувають її вздовж цієї кривої; варіація показує, наскільки дихальне коливання тиску зсуває судину з цього положення, а на пласкій верхній частині кривої наповнена вена майже не рухається, хоч би що її наповнило. Цей останній крок є висновком із кривої, а не результатом експерименту. Мала вена з широкою варіацією і велика нерухома кожна сумісні більш ніж з одним гемодинамічним станом, і саме тому жодну з них не читають окремо (підрозділи 8.6 і 8.10).
Ситуації, у яких НПВ не працює#
Узагальнені дані значно менш втішні, ніж основоположні роботи 2004 року. Систематичний огляд і метааналіз 20 досліджень кавального індексу виявив зведену площу під кривою 0,71 (95% ДІ 0,46–0,83), чутливість 0,71 (0,62–0,80) і специфічність 0,75 (0,64–0,85) з надзвичайною гетерогенністю і дійшов висновку, що діаметр НПВ та його дихальні варіації не видаються надійним способом прогнозувати чутливість до інфузії.10 Раніший метааналіз восьми досліджень дав зведену чутливість лише 76% при специфічності 86%,1 а велике дослідження підтвердило, що інформативними були лише крайні значення, які спостерігалися в дуже небагатьох пацієнтів (таблиця 8.2 і рисунок 8.3). Фізіологічно діаметр порожнистої вени не є чистою функцією чутливості до переднавантаження, бо його визначають також податливість вени, екстрамуральний (внутрішньочеревний) тиск і його дихальні коливання та торакоабдомінальна передача внутрішньогрудного тиску.2 У багатоцентровому дослідженні 540 пацієнтів на вентиляції в шоку кінцево-експіраторний діаметр НПВ не вдалося отримати у 22%; діаметр 13 мм або менше прогнозував відповідь на PLR, а 25 мм або більше прогнозував її відсутність, щоразу зі специфічністю щонайменше 80%, але 71% виміряних пацієнтів перебували між цими двома значеннями, і зв'язок був слабшим, коли внутрішньочеревний тиск становив 12 мм рт. ст. або більше, як це було у 30%.40
Відео. Нижня порожниста вена в поперечному перерізі, субкостальне вікно. Її форма неправильна, тож виміряний діаметр залежить від місця вимірювання (субкостальне чи латеральне вікно).
Відео 8e. Вимірювання НПВ на збільшеному зображенні в М-режимі
Таблиця 8.2. Ситуації, у яких індекс НПВ не працює, і вплив кожної на його значення
| Ситуація | Вплив на індекс НПВ | Джерело |
|---|---|---|
| Спонтанне дихання, зокрема зусилля в інтубованого пацієнта | Точність падає; лише варіація дуже високої амплітуди вказує на чутливість | 1, 2 |
| Низький дихальний об'єм | Зменшує коливання внутрішньогрудного тиску, яке створює сигнал (хибнонегативні результати) | 1, 2 |
| Низька податливість легень | Зменшує передачу альвеолярного тиску на внутрішньосудинний (хибнонегативні результати) | 1, 2 |
| Внутрішньочеревна гіпертензія | Екстрамуральний тиск домінує у зміні діаметра; діагностична цінність стає дуже низькою | 2 |
| Дисфункція правого шлуночка, значуща трикуспідальна регургітація | Утруднене венозне повернення дає повнокровну НПВ, не пов'язану з чутливістю до інфузії | 32 |
| Високий ПТКВ, великі внутрішньогрудні коливання (астма), дихання з підтримкою тиском | Змінює дихальний сигнал незалежно від волемічного стану | 32 |
| Вентиляція з позитивним тиском, коли запитання стосується RAP | Колабування НПВ не можна використовувати для оцінювання RAP; розширена НПВ, що не колабує, є нормою | 12, 13, 14 |
| Зміщення місця вимірювання вздовж судини | Місце вимірювання змінює точність індексу варіабельності | 2 |
| Трансляційне псевдоколабування | Судина виходить із площини та імітує колабування; 2D краще за М-режим | 13, 14, 32 |
| Варіанти норми: спортсмени, молоді дорослі, вагітність | Розширена НПВ може бути нормою; пульсація ворітної вени трапляється і у здорових спортивних добровольців | 12, 13, 16 |
| Проба з дихальним об'ємом, оцінена за розтяжністю НПВ замість варіації пульсового тиску | Діагностична цінність явно недостатня | 2 |
Кавальна варіація зберігає одну перевагу перед варіацією пульсового тиску та ударного об'єму, бо нею можна користуватися і при серцевій аритмії.1 Автори оглядів у цій галузі відверто говорять про обмеження індексу, і тим, хто навчався, що НПВ є тестом на об'єм, варто це почути. З огляду на ці обмеження, пишуть вони, дивно, що розтяжність порожнистої вени так часто вважають ключовим індексом для оцінювання потреби в рідині в POCUS, а простота вимірювання не компенсує браку надійності, оскільки чутливість до переднавантаження краще оцінювати за допомогою PLR, комбінованих оклюзійних проб або міні-інфузійної проби (рисунки 8.2 і 8.3).2
8.5 Що каже ASE: НПВ, тиск у правому передсерді та ехокардіографія як засіб моніторингу#
T1 ASE залишає за НПВ роль оцінювання тиску, і ця роль належить до розділу 6. Правило 2015 року перетворює калібр порожнистої вени та її колабування при різкому вдиху носом на одне значення RAP у висновку, а рівні цього алгоритму, місце і фазу дихання, у яких для нього вимірюють судину, і застереження для відділення інтенсивної терапії викладено в підрозділі 6.4.12 Гайдлайн щодо моніторингу додає, що колабування НПВ не слід використовувати для моніторингу RAP під час вентиляції з позитивним тиском і що значущою є зміна індексу колабування більш ніж на 10% або перетин межі 50%.14
Та сама судина виконує ще три завдання, і всі три належать до цього розділу. Підрозділ 8.4 читає її як індекс чутливості до переднавантаження, з порогами розтяжності та варіації з таблиці 8.1 і умовами з таблиці 8.2, які роблять їх недійсними; підрозділ 8.6 читає повнокровну порожнисту вену як ознаку переносимості, слабку саму собою; а підрозділ 8.10 показує, як дослідницька література поєднала чотири вікна, причому НПВ там вимірюють у власному місці та у власній фазі дихання. Коли калібр вени диктує вентилятор, наповнення його вже не диктує, і судина є поганим індексом об'єму з тієї самої причини, з якої вона є поганим індексом тиску, а це аргумент підрозділу 8.4, викладений словами самого гайдлайну.
Щодо ехокардіографії як засобу моніторингу, гайдлайн вважає дослідження моніторингом, якщо того самого пацієнта оцінюють повторно після діагностичного дослідження, щоб спрямувати лікування, і зазначає, що ехокардіографія не може моніторувати безперервно і вимагає ретельного розміщення пробного об'єму. Його рекомендації для окремих сценаріїв скромні, а індекс колабування порожнистої вени є єдиним параметром, який він називає в усіх трьох: при гіпотензії, сепсисі та дихальній недостатності; таблиця 11.8 наводить повний набір зі зміною, яка вважається значущою для кожного. Гіповолемію моніторують за кінцево-діастолічним розміром, бо при гіповолемії зменшуються обидва розміри, тоді як при низькому системному судинному опорі діастолічний розмір нормальний і малим є лише систолічний; при септичному шоку гайдлайн приймає колабування НПВ як замінник ЦВТ, а ударну відстань у ВТЛШ як замінник серцевого викиду в межах цілеспрямованої терапії. Дані на підтримку моніторингу в інтенсивній терапії мають лише рівень B2, непорівняльні обсерваційні дослідження, без формального порівняння допплерівського моніторингу з іншими моніторами при сепсисі, дихальній недостатності чи травмі. Кількісні вимірювання, якими керуються в лікуванні, мають власну вимогу до підготовки, наведену в підрозділі 1.4, і користувач має знати міжоператорську варіабельність кожного вимірювання, за яким стежить.14
8.6 Переносимість інфузії: друге запитання#
T2 Запитуйте про переносимість окремо: шукайте пульсацію там, де потік має бути безперервним, у ворітній та внутрішньониркових венах, і читайте її як тиск, переданий в орган у капсулі, у його контексті, і ніколи як число, що зобов'язує видаляти рідину.
Чутливість запитує, чи підвищить болюс серцевий викид; переносимість запитує, чи може пацієнт прийняти його без ушкодження органів, і це два окремі запитання щодо того самого пацієнта. Шлуночок на крутій частині своєї кривої отримує ударний об'єм від болюсу незалежно від стану венозного кровообігу позаду нього, тому позитивний тест нічого не каже про ціну того, щоб йому підкоритися. У цьому сила третьої умови з підрозділу 8.1, тобто прийнятного ризику перевантаження рідиною, і консенсусної позиції, що чутливість до переднавантаження не означає ні того, що рідину можна вводити безпечно, ні того, що її взагалі слід вводити.24,28 Пацієнт, який одночасно чутливий і не переносить інфузії, є тим, у кого тесту підкорятися не можна, і саме тому про переносимість запитують окремо, з власними вимірюваннями, і її не можна вивести з відповіді щодо чутливості. Переносимість інфузії, яку тут розуміють як міру, до якої пацієнт може отримати об'єм без ушкодження органів, є поняттям, для якого запропоновано робоче визначення і клінічні сигнали для роботи біля ліжка хворого,41 а синдромами непереносимості рідини, які роблять це запитання нагальним, є збільшена позасудинна вода легень, капілярний витік, внутрішньочеревна гіпертензія і системний венозний застій.42
На запитання про переносимість відповідають два сигнали біля ліжка хворого, і жоден із них не належить до динамічних тестів цього розділу. З боку легень передній А-профіль із ковзанням легені сумісний із тиском заклинювання легеневої артерії 18 мм рт. ст. або менше зі специфічністю 93% і позитивною прогностичною цінністю 97%, а перехід від А-ліній до В-ліній під час інфузії позначає точку, у якій інфузію зупиняють;43 самі легеневі ознаки розглянуто в розділі 15. З венозного боку сигналом є форма кривої.
Печінка і нирка є органами в капсулі: підвищення венозного тиску всередині капсули, яка не може розширитися, передається через синусоїди та інтерстицій у власні вени органа, і орган платить двічі, через менший артеріовенозний градієнт і через інтерстиційний набряк, що підвищує інтерстиційний тиск, найбільше тоді, коли серцевий викид низький.16,17 Тиск, об'єм, переднавантаження, венозний застій та ефективний циркулюючий об'єм не є синонімами: тиск заклинювання не є волемічним станом, центральний венозний тиск не є застоєм, діаметр НПВ не є чутливістю до інфузії, і навіть самі відхилення венозного допплера не завжди зобов'язують видаляти рідину. Застій в організмі розвивається несиметрично; органи зазнають венозної гіпертензії раніше, ніж багато серцевих індексів стають патологічними, особливо коли податливість серця збережена, тому нормальний тиск заклинювання не означає відсутності шкідливого застою.15 Тиск, що протидіє венозному поверненню, передається назад у вени, які дренують органи, щойно вичерпано податливий резерв із підрозділу 8.1 і втрачено демпфування, описане в підрозділі 6.4, тож пульс з'являється в судинах, потік у яких має бути рівним. Розділ 17 підходить до того самого факту з іншого боку, оскільки пульсація не працює як ознака для розрізнення вени й артерії під час судинного доступу саме тому, що центральні вени пульсують, коли трикуспідальна регургітація значуща або тиски в правих відділах серця високі. Печінкову вену читають у підрозділі 6.4, де вона лежить досить близько до передсердя, щоб слугувати оцінкою тиску, а її ознаки зібрано в таблиці 6.3. Підрозділи 8.7 і 8.8 доводять ці міркування до ворітної вени та внутрішньониркових вен, куди той самий тиск надходить, перетнувши капілярне русло, тож пульсуючий запис там є твердженням про орган; підрозділ 8.9 викладає докази того, що цей тиск ушкоджує ці органи, а підрозділ 8.10 запитує, що дають чотири вікна разом: фенотипи застою, які можуть приховувати однакові тиски наповнення, і дослідницьку шкалу, що звела вікна в одне число, з тим, що для цього числа показано і чого не показано.
Одне застереження залишається тут, бо ця судина належить саме цьому розділу. НПВ не слугує тестом на переносимість, бо сама повнокровна НПВ мала специфічність лише 41% щодо застійного гострого ушкодження нирок,16 а розширена НПВ може бути нормою у спортсменів, молодих дорослих і при вагітності.12,13 У дослідницькій шкалі з підрозділу 8.10 її єдина роль полягає в критерії включення, діаметрі 2 см або більше, виміряному у власному місці та у власній фазі дихання, і вона нічого не додає до оцінювання на рівні органів, щойно цей критерій виконано.
8.7 Пульсація там, де потік має бути безперервним: ворітна вена#
Ворітна вена є першим руслом, у якому пульс є патологічним за визначенням, і вона інформативна, бо її ізолюють печінкові синусоїди. На такій відстані від серця нормальний ворітний потік хвилеподібний, фазний і гепатопетальний зі швидкістю близько 20 см/с (рисунок 8.4). Зі зростанням застою ретроградний потік у печінковій вені, створений скороченням передсердя, передається вгору через синусоїди і перешкоджає гепатопетальному потоку, а цей ефект посилюється, щойно з'являється систолічний зворотний потік, доки пульсація не дасть двофазної картини «вперед і назад».17 Оскільки синусоїди демпфують лінійну передачу RAP, нормальна фракція пульсації ворітної вени, (Vmax - Vmin)/Vmax × 100%, нижча за 30%; від 30% пульс тиску в правому передсерді передається через синусоїди, а при 50% або більше, коли потік досягає базової лінії або стає зворотним, передача виражена (рисунок 8.5).17,19 Пороги 30% і 50% було прийнято в літературі про застій «на підставі попередніх досліджень», без нового виведення.16
Відео. Печінкова вена, кольоровий допплер.
Відео 8f. Нормальний запис потоку в печінковій вені
Відео 8g. Ворітна вена: нормальний запис і ворітна вена при ЧСЕ
Їхнє походження періопераційне. У 115 кардіохірургічних пацієнтів післяопераційна фракція 50% або більше, наявна у 21 (18,3%), мала відношення шансів 5,83 для тяжких ускладнень і поєднувалася з дисфункцією правого шлуночка,44 а в кардіохірургічній когорті, яка пізніше слугувала для виведення комбінованої шкали з підрозділу 8.10, пульсація ворітної вени асоціювалася з гострим ушкодженням нирок (ГПН) як залежна від часу змінна (відношення ризиків 2,09).45
Налаштування визначають, чи можна запис узагалі виміряти. Підійде фазований або конвексний датчик, і можуть знадобитися обидва; кардіальний пресет може за замовчуванням мати допплерівську шкалу близько 100 см/с, яку слід зменшити приблизно до 40 см/с, при швидкості розгортки 50 або 66,7 мм/с. Надто висока шкала не виявляє кольорового потоку і хибно свідчить про знижений потік або тромбоз, а надто низька спричиняє аліасинг, що імітує турбулентність.19 Кожне наведене тут налаштування походить з опублікованих оглядів техніки.19,46
Що підвищує фракцію пульсації ворітної вени, крім застою#
Хвороба печінки змінює форму кривої незалежно від правих відділів серця. При хронічній хворобі печінки з портальною гіпертензією індекс пульсації ворітної вени був нижчим, ніж у здорових осіб, і ще нижчим при класі C за Child-Pugh, ніж при класі A.47 При цирозі запис може показувати низькошвидкісний безперервний або відверто гепатофугальний потік, підвищена фракція пульсації може виникати через артеріовенозні сполучення при нормальному RAP (рисунок 8.5 D), а в жорсткій печінці синусоїдальна передача послаблена, тож вена може залишатися непульсуючою при тяжкому застої.17,19 Про пульсуючий ворітний потік і дилатацію НПВ повідомляли у здорових спортивних добровольців, а в худорлявих осіб може бути підвищений індекс пульсації без зростання RAP.16,19
Умови навантаження зсувають число так само, як і хвороба, а два інтервенційні дослідження розходяться в тому, яка саме умова навантаження має значення. Проба з ПТКВ у 29 пацієнтів на вентиляції після кардіохірургічної операції підвищила індекс пульсації ворітної вени з 9% при ПТКВ 0 см H2O до 34% при 10 і 45% при 15 см H2O, причому ЦВТ зростав на кожному кроці, а систоло-діастолічне співвідношення в печінковій вені знизилося з 2,0 до 1,08.48 Рандомізоване перехресне дослідження в 31 кардіохірургічного пацієнта виявило протилежне: фракція пульсації ворітної вени та індекс ниркового венозного стазу зростали в положенні з піднятими ногами і не змінювалися при підвищенні ПТКВ, характер печінкового та ниркового потоку так само залежав лише від положення, з фенілефрином нічого не змінювалося, і автори оцінили абсолютні зміни як досить малі, щоб назвати індекси клінічно стійкими.49 Читач, який інтерпретує ворітну вену після рекрутмент-маневру або з піднятими ногами, має знати, що література не визначила, яка маніпуляція зсуває запис. PLR, тест із підрозділу 8.3, є однією з цих маніпуляцій, оскільки саме положення з піднятими ногами зсувало ворітну фракцію в перехресному дослідженні, тож запис, зроблений під час тесту на чутливість або одразу після нього, не є тим записом, який пацієнт мав до нього.49
8.8 Внутрішньониркові вени та русла з меншою доказовою базою#
Внутрішньонирковий венозний допплер записують у міжчасткових або дугових судинах, і запис вважають адекватним лише тоді, коли артеріальний потік над базовою лінією і венозний потік під нею обидва чітко видно впродовж двох або більше серцевих циклів. Нормальний венозний сигнал безперервний і монофазний під базовою лінією (рисунок 8.6 B). При застої він стає пульсуючим, потім переривчастим і двофазним, причому два компоненти відповідають систолічній і діастолічній хвилям печінкової вени, і зрештою систолічний компонент зменшується і зникає, залишаючи монофазну лише діастолічну хвилю. Потік є патологічним, коли він переривчастий, чи то двофазний, чи лише діастолічний.17
Відео 8h. Картування внутрішньониркових судин перед встановленням пробного об'єму
Нирка: карта внутрішньониркових судин у кольоровому допплері.
Нирка: карта внутрішньониркових судин в енергетичному допплері в іншого пацієнта.
Цю класифікацію варто простежити до її джерела, бо джерело містить тиски. У 217 пацієнтів із серцевою недостатністю три картини чітко стратифікували середній RAP: безперервна 5,4 ± 2,5, двофазна 9,5 ± 3,5 і монофазна 14,9 ± 4,3 мм рт. ст.; монофазна картина мала найгірший однорічний прогноз, а венозні картини залежали від RAP, тоді як артеріальний індекс резистентності не залежав.50 Безперервна версія тієї самої ідеї, індекс ниркового венозного стазу, поступово зростала в цих категоріях у 205 пацієнтів, яким виконували катетеризацію з приводу легеневої гіпертензії, а його найвищий тертиль незалежно прогнозував прогресування хвороби або смерть (відношення ризиків 4,72).51
Що внутрішньонирковий сигнал показав при критичних станах і як часто його не вдається отримати#
При критичних станах сигнал поводиться менш слухняно. Серед 38 пацієнтів із сепсисом на вентиляції 22 (57,9%) мали переривчасту картину, яка зовсім не асоціювалася з ЦВТ (9,24 проти 10,65 мм рт. ст., p = 0,154, в анотації статті надруковано як см H2O), проте асоціювалася з комбінованою кінцевою точкою ГПН стадії 3 за KDIGO або смерті (відношення шансів 9,67).52 У 114 пацієнтів загального відділення інтенсивної терапії відхилення в печінковій вені прогнозували тяжкі несприятливі ниркові події на 30 добу (відношення шансів 4,0), тоді як відхилення в нирковій вені не прогнозували.53 Технічно це найскладніше з чотирьох вікон, бо воно частіше дає неоднозначні результати «у пацієнтів із поганим проникненням ультразвуку або з апаратами з менш чутливими допплерівськими можливостями».16 Воно потребує абдомінального або травматологічного пресету з межею Найквіста нижче 20 см/с і підвищеним кольоровим підсиленням, у критично хворих часто ефективніший конвексний датчик, і воно складне в кожного, хто не може затримати дихання чи виконувати інструкції.19 Паренхіматозна хвороба нирок може сама змінювати форму кривої,17 а структурні зміни в печінці чи нирці є загальною підставою для обережності.46 Відповідно страждає узгодженість, оскільки на портативних пристроях ниркова вена була єдиним компонентом зі зниженою узгодженістю, каппа 0,55 проти 0,653 на звичайному обладнанні.54 Серед чотирьох лікарів різних спеціальностей узгодженість щодо комбінованого оцінювання становила каппа 0,71 і внутрішньокласова кореляція 0,83, краще за одночасної електрокардіограми, але для самого ниркового компонента вона становила 0,32 і 0,48.55
Внутрішня яремна, стегнова та селезінкова вени, де доказів ще менше#
Ще три русла мають опубліковані докази, і вони слабкі. Внутрішня яремна вена є анатомічним місцем кривої, яку читають у підрозділі 6.4. Її чотиристадійна класифікація, що порівнює площі поперечного перерізу внутрішньої яремної вени і сонної артерії під кутом 45 градусів і 60–90 градусів у 117 пацієнтів із серцевою недостатністю, яким виконували катетеризацію легеневої артерії (включено 136), дала поступове зростання середнього RAP за стадіями, C-статистику 0,785 для RAP 10 мм рт. ст. або більше і позитивну прогностичну цінність 85% для стадій 3 і 4.56 Загальна стегнова вена є новішим доповненням до венозного дослідження.46,57 Вона дренується через клубові вени в НПВ і передає зміни тиску при наростанні застою, а досліджують її лінійним датчиком на 2–3 см нижче пахвинної зв'язки.57 Зі зростанням застою її крива перетворюється з безперервної, фазної на високопульсуючу, часто з перериваннями потоку, що індекс стазу стегнової вени кількісно виражає як відсоток серцевого циклу без антеградного потоку до серця; відстань від серця знижує її чутливість до підвищених центральних тисків, але пульсуюча картина має високу специфічність і асоціюється з несприятливими результатами, зокрема з гострим ушкодженням нирок (рисунок 8.7).58 У 111 пацієнтів із гострою декомпенсованою серцевою недостатністю стегновий венозний допплер був чутливішим, але менш специфічним, ніж комбіноване абдомінальне оцінювання, щодо ГПН і застою в легенях.57 Пульсація селезінкової вени описана в серії з чотирьох пацієнтів із констриктивним перикардитом: вона нормалізувалася після перикардектомії і з'являлася знову, разом зі стегновою пульсацією, коли операція гостро підвищувала венозне повернення і спричиняла правошлуночкову недостатність.59 Поза цими трьома, ВПВ, колабування якої слугує індексом чутливості в підрозділі 8.4, і печінковою веною з підрозділу 6.4, опубліковані допплерівські докази застою в органах обмежені ворітним і внутрішньонирковим руслами, і клініцист, який читає застій з іншої судини, екстраполює.
8.9 Що застій робить з органами#
Те, чого коштує тиск, найповніше викладено в статті, яка вперше поєднала венозні вікна в одне оцінювання: зменшення артеріовенозного градієнта на органі погіршує перфузію; інтерстиційний набряк формується після тривалого підвищення капілярного гідростатичного тиску на дисфункційному ендотеліальному бар'єрі; в органах у капсулі, таких як нирка і мозок, цей набряк швидко підвищує інтерстиційний тиск, що зменшує кровотік в органі; і, за гіпотезою, набряк погіршує оксигенацію, подовжуючи дифузійні відстані в інтерстиції.16 Докази щодо нирок зібрано в таблиці 8.3.
Таблиця 8.3. Венозний тиск і нирковий результат за даними чотирьох когорт і запропонована нозологія застійної нефропатії
| Популяція | Результат | Джерело |
|---|---|---|
| 145 пацієнтів, тяжка декомпенсована серцева недостатність | У 58 (40%) розвинулося погіршення функції нирок; ЦВТ при госпіталізації 18 ± 7 проти 12 ± 6 мм рт. ст., рідше при ЦВТ нижче 8 мм рт. ст. | 60 |
| 2557 пацієнтів, яким виконували катетеризацію правих відділів серця | ЦВТ асоціювався зі швидкістю клубочкової фільтрації і незалежно зі смертю за медіану 10,7 року (відношення ризиків 1,03 на мм рт. ст.) | 61 |
| 137 пацієнтів із сепсисом у відділенні інтенсивної терапії | Середній артеріальний тиск, центральна венозна сатурація і серцевий викид не відрізнялися залежно від наявності ГПН; ЦВТ відрізнявся, після поправки на баланс рідини та ПТКВ (відношення шансів 1,22) | 62 |
| Когорта з 12 778 пацієнтів відділень інтенсивної терапії | Периферичний набряк мав на 30% вищий скоригований ризик ГПН, набряк легень не мав; кожен 1 см H2O вищого ЦВТ мав на 2% вищий ризик | 63 |
| Застійна нефропатія, запропонована як нозологія | Оборотна дисфункція через зниження ниркового венозного відтоку і зростання інтерстиційного тиску; ЦВТ понад 6 мм рт. ст. асоціювався з різким падінням швидкості фільтрації; оптимальний діапазон не визначено | 64 |
Печінка, кишківник і мозок доповнюють картину. У 150 пацієнтів, госпіталізованих із загостренням хронічної серцевої недостатності, індекс пульсації ворітної вени понад 0,5 прогнозував підвищений загальний білірубін із чутливістю 81% і специфічністю 87%,65 а після кардіохірургічної операції в 41 пацієнта без хвороби печінки зростання ретроградного VTI в печінкових венах відстежувало позитивний баланс рідини (c-індекс 0,89).66 Найповчальнішою ілюстрацією є помилка, якої ледве вдалося уникнути. Пацієнт, якому планували холецистектомію з приводу потовщення стінки жовчного міхура і перихолецистичної рідини, описаних як безкам'яний холецистит, мав повнокровні НПВ і печінкову вену та двофазну ворітну вену, а ехокардіографія потім показала фракцію викиду нижче 10% з ударним об'ємом 18 мл; операцію скасували.17 Серед 165 амбулаторних пацієнтів із фракцією викиду 40% або менше товщина стінки кишки була більшою у 29 (18%) із кахексією і залишалася асоційованою з кахексією після поправки (відношення шансів 1,4), причому RAP був єдиним серцевим параметром, який зберіг значущість.67 У двох кардіохірургічних когортах, із 237 і 145 пацієнтів, пульсація ворітної вени асоціювалася з делірієм (відношення шансів 2,69) і з когнітивною дисфункцією (відношення шансів 2,10).68
Черевна порожнина замикає коло і є також головним чинником, що спотворює оцінку. Абдомінальний застій виникає через порушену спланхнічну ємність і недостатній абдомінальний лімфовідтік, підвищений внутрішньочеревний тиск як його крайній маркер корелює з нирковою дисфункцією при тяжкій застійній серцевій недостатності, а спричинене застоєм порушення кишкового бар'єра пропускає токсини кишкового походження, які далі пригнічують серцеву та ниркову функцію.69 У 9 пацієнтів із перевантаженням об'ємом і внутрішньочеревним тиском 8 мм рт. ст. або більше, рефрактерних до інтенсивної терапії, парацентез або ультрафільтрація знизили цей тиск з 13 ± 4 до 7 ± 2 мм рт. ст., а креатинін знизився з 3,4 ± 1,4 до 2,4 ± 1,1 мг/дл.70 Для того, хто виконує дослідження, це застереження, бо НПВ може бути стиснута підвищеним внутрішньочеревним тиском незалежно від RAP, а в опублікованому випадку, коли зрештою було дреновано 12 л асциту, пульсація ворітної вени залишалася значущою після того, як перші кілька літрів клінічно нормалізували внутрішньочеревний тиск.17 Той самий стан домінує у зміні діаметра порожнистої вени з підрозділу 8.4 і залишає негативне PLR невизначеним, тож один живіт може одночасно порушити обидві половини запитання цього розділу.
Що встановлюють докази щодо органів і якого порогу вони не дають#
Застій і низький потік множать шкоду один одного. Венозна гіпертензія найшкідливіша, коли серцевий викид низький, як повідомляє стаття про виведення шкали щодо когорти Damman, і, як ті самі автори повідомляють про ранні експерименти на тваринах, лише венозні тиски 25 мм рт. ст. або більше знижували швидкість клубочкової фільтрації, коли артеріальний кровотік підтримували.16 Кожен рядок таблиці 8.3 є асоціацією, спостереженою в когорті, і жоден із них не фіксує тиску, при якому слід діяти. Застійну нефропатію запропоновано як нозологію оборотної дисфункції, зумовленої зниженням ниркового венозного відтоку і зростанням інтерстиційного тиску, причому ЦВТ понад 6 мм рт. ст. асоціювався з різким падінням швидкості фільтрації, а оптимальний діапазон залишено невизначеним.64 Межа для мікроциркуляції так само не встановлена, оскільки, як повідомляють Rola з колегами, Vellinga з колегами виявили, що ЦВТ понад 12 асоціювався зі зниженою тканинною перфузією та млявим капілярним потоком, що вони назвали мікроциркуляторною тампонадою.16,17 Отже, знахідка застою є твердженням про ризик, а число, при якому втручатися, має походити від пацієнта, який перед оператором.
8.10 Що дають чотири вікна разом: фенотипи застою і дослідницька шкала#
T2 Однакові тиски наповнення можуть походити з чотирьох різних станів кровообігу, і венозні вікна читають як докази на рівні органів, що їх розрізняють; дослідницька шкала, яка звела вікна в одне число, є дослідницьким інструментом, а не градацією для роботи біля ліжка хворого.
Застій є органоспецифічним фенотипом, а не одним вимірюванням. Однакові тиски наповнення можуть виникати через перерозподіл тиску, системний венозний застій, глобальний кардіоренальний застій або ізольовану правобічну недостатність, і кожен стан потребує іншого лікування (таблиця 8.4). Двоє пацієнтів з однаковими тисками наповнення можуть потребувати цілком різного лікування: вазодилатації для одного, агресивної деконгестії для іншого, збереження переднавантаження або механічної підтримки кровообігу для інших; складність полягає не у вимірюванні тиску, а в розумінні того, що він означає в межах кровообігу. Тому венозні сигнали читають разом із дослідженням серця, функцією органів і клінічним контекстом, зважаючи на чинники, що їх спотворюють: тяжка трикуспідальна регургітація дає хронічно патологічні картини печінкового венозного потоку незалежно від волемічного стану, механічна вентиляція змінює венозне повернення і внутрішньосерцеві тиски, а податливість черевної порожнини, податливість шлуночків, клапанна хвороба, легеневий судинний опір і вазоплегія всі впливають на фізіологію застою так, як не вловлює жоден окремий інструмент. Допплер ворітної вени не є універсальною істиною так само, як нею не був центральний венозний тиск.15
Таблиця 8.4. Чотири фенотипи застою з подібними тисками наповнення: що показують венозні вікна в кожному і що авторський огляд каже про їх лікування
| Фенотип | Тиски і венозні вікна | Механізм | Що з цього випливає | Джерело |
|---|---|---|---|---|
| Перерозподіл тиску | Значно підвищені тиски наповнення лівих відділів і застій у легенях; НПВ може бути повнокровною; допплер печінкової, ворітної та внутрішньониркових вен відносно збережений; дисфункція органів-мішеней незначна | Різке зростання післянавантаження, порушена податливість шлуночка і нейрогормональна вазоконстрикція, як при гіпертензивному набряку легень; катетер Свана–Ганца може так само вводити в оману при тяжкій мітральній регургітації | Вазодилататори і неінвазивна вентиляція, іноді з помірним видаленням об'єму; агресивний діурез лише заради тиску заклинювання є редукціоністською помилкою | 15 |
| Системний венозний застій | Тиски наповнення підвищені лише незначно; патологічний потік у печінковій вені, пульсуюча ворітна вена, внутрішньонирковий венозний застій, асцит, погіршення функції нирок | Ресусцитація великим об'ємом у структурно нормальні камери зі збереженою податливістю: серце переносить об'єм, а венозна система та органи черевної порожнини ні | «Нормальний» тиск заклинювання не означає відсутності шкідливого застою; оцінювання на рівні органів розкриває фізіологію | 15 |
| Глобальний кардіоренальний застій | Підвищені тиски наповнення, дифузний венозний застій, патологічний венозний допплер у всьому системному кровообігу, поліорганна дисфункція | Тяжка бівентрикулярна недостатність | Деконгестія, індивідуалізована за механізмом; механічна підтримка кровообігу серед варіантів, коли антеградний потік недостатній | 15 |
| Ізольована правобічна недостатність | Значно підвищений центральний венозний тиск при низькому або нормальному тиску заклинювання; картини печінкової вени патологічні вже за замовчуванням; дилатація НПВ хронічна, а не діагностична | Легенева гіпертензія, тяжка трикуспідальна регургітація або тяжка дисфункція ПШ, за яких венозна гіпертензія співіснує із залежністю від переднавантаження | Надмірна деконгестія може зменшити наповнення ПШ до катастрофічного падіння антеградного викиду; збереження переднавантаження | 15 |
Чотири вікна також зведено в одне число, шкалу венозного надлишку за даними ультразвуку (venous excess ultrasound score), щоб перевірити, чи прогнозує поєднання ушкодження органів краще за будь-який окремий компонент. Шкала бере розширену НПВ як критерій включення, а потім рахує русла, у яких знахідка щодо тиску виражена (таблиця 8.5): при НПВ 2 см або більше це лише передані знахідки, виражені знахідки в одному руслі або виражені знахідки щонайменше у двох із трьох русел.16,17,19 Її вимірювання НПВ відрізняється від вимірювання ASE. У когорті виведення брали максимальний діаметр за дихальний цикл у внутрішньопечінковій частині на 2 см від впадіння печінкової вени,16 тоді як ASE вимірює наприкінці видиху на 0,5–3,0 см проксимальніше устя правого передсердя,13 тобто в іншому місці та в іншій фазі дихання, і потенційно з іншою відповіддю в одного пацієнта. Тому у висновку слід вказувати, за яким правилом отримано число. Це місце ASE є прийнятим у книзі вимірюванням, і підрозділ 6.4 викладає його разом із побудованим на ньому алгоритмом переходу від НПВ до RAP. Ця книга не використовує число як градацію: біля ліжка хворого значення має фізіологія, про яку повідомляють вікна, прочитана в контексті.15
Таблиця 8.5. Передані та виражені знахідки щодо тиску в кожному венозному руслі, як їх визначає дослідницька література
| Русло | Передані («легкі» в літературі) | Виражені («тяжкі» в літературі) | Джерело |
|---|---|---|---|
| Печінкова вена | Систолічна фаза менша за діастолічну, але все ще спрямована від печінки | Зворотна систолічна фаза | 16 |
| Ворітна вена | Фракція пульсації 30–49% | Фракція пульсації >50% | 16 |
| Внутрішньониркова вена | Переривчастий потік, систолічна і діастолічна фази | Переривчастий потік, лише діастолічна фаза | 16 |
Виведення шкали та її перевірки варто знати, бо вони вимірюють, що зведене число може і чого не може. Виведення було ретроспективним (post hoc) аналізом одноцентрової когорти зі 145 кардіохірургічних пацієнтів, які не були в критичному стані, 706 оцінювань за 72 післяопераційні години, у 49 (33,8%) розвинулося ГПН за критеріями KDIGO, за винятком цирозу, тромбозу ворітної вени, діалізу та передопераційного критичного стану. З п'яти прототипів той, що вимагав виражених відхилень у кількох руслах при розширеній НПВ, найсильніше асоціювався з подальшим ГПН (відношення ризиків 3,69, і 2,82 з поправкою на вихідний ризик та індекс вазопресорів та інотропів). При надходженні до відділення інтенсивної терапії виражені знахідки щонайменше у двох руслах мали специфічність 96%, але чутливість 27% і позитивне відношення правдоподібності 6,37 (95% ДІ 2,19–18,50), з яким не зрівнявся жоден поріг ЦВТ чи окремий маркер, тоді як сама дилатація НПВ мала специфічність 41%, тобто число, наведене проти кавальної ознаки в підрозділі 8.6. Власний висновок авторів є опорною точкою цього підрозділу: «ми не можемо остаточно підтвердити на підставі наявних даних перевагу системи градації VExUS C над іншими класифікаціями-кандидатами чи над окремими знахідками».16
Що показано і чого не показано для комбінованого оцінювання#
У таблиці 8.6 зібрано докази, опубліковані після виведення шкали, когорта за когортою.
Таблиця 8.6. Що показують пізніші когорти для комбінованого оцінювання, когорта за когортою
| Що показують пізніші докази | Джерело |
|---|---|
| 56 досліджень перед катетеризацією: площа під кривою 0,99 для RAP ≥12 мм рт. ст. проти 0,79 для діаметра НПВ, але жоден пацієнт не був на вентиляції чи вазоактивних препаратах | 71 |
| 81 пацієнт: виражені знахідки в одному руслі та у двох або більше асоціювалися з RAP (бета 4,8 і 11); площа 0,9 для RAP >10 мм рт. ст. проти 0,77 для діаметра НПВ | 18 |
| 95 пацієнтів, той самий центр, знову жоден не був на вентиляції чи вазоактивних препаратах: площа 0,87; без ниркової вени результат був еквівалентним (0,85, каппа 0,85), і кожен компонент окремо відповідав комбінованому оцінюванню (0,81, 0,86, 0,9) проти 0,71 для НПВ 2 см | 72 |
| 145 пацієнтів загального відділення інтенсивної терапії: виражені знахідки в одному руслі у 16%, у двох або більше руслах у 6%; оцінювання при надходженні не асоціювалося ні з ГПН (p = 0,136), ні з 28-денною смертністю (p = 0,594) | 73 |
| 138 пацієнтів відділення інтенсивної терапії: виражені знахідки в одному руслі у 8%, у двох або більше у 4%; виражені знахідки щонайменше в одному руслі асоціювалися з тяжкими несприятливими нирковими подіями на 30 добу (відношення шансів 4,3) | 74 |
| 125 пацієнтів із ГПН стадії ≥2 за KDIGO, 291 оцінювання: окремі маркери не асоціювалися з тяжкими несприятливими нирковими подіями на 30 добу, але виражене відхилення у ворітній, печінковій чи внутрішньонирковій вені кожне незалежно асоціювалося зі смертністю, як і комбіноване оцінювання (одне виражене русло, скориговане відношення ризиків 4,03, 95% ДІ 1,81–8,99; два або більше, 2,70, 1,10–6,65) | 75 |
| Дев'ять досліджень, 1036 пацієнтів: виражені знахідки щонайменше в одному руслі асоціювалися з ГПН (відношення шансів 2,63, I2 = 74%), сильніше в кардіохірургії (3,86), але не зі смертністю (1,25) | 76 |
| Огляд оригінальних досліджень: прогностичне значення в кардіологічних умовах, непослідовне в інших, мало доказів для керування лікуванням, надлишковість відносно індексів з одного місця | 77 |
| Надійність серед чотирьох лікарів різних спеціальностей: каппа 0,71, внутрішньокласова кореляція 0,83, краще за одночасної електрокардіограми | 55 |
| Портативне обладнання проти звичайного: загальна узгодженість каппа понад 0,85 за половину часу, але узгодженість для ниркової вени каппа 0,55 проти 0,653 | 54 |
Через таблицю проходять дві закономірності. Комбіноване оцінювання добре відстежує RAP у кардіологічних популяціях, які не перебувають на вентиляції і не отримують вазоактивних препаратів, а в єдиному дослідженні, яке розклало його на компоненти, кожен допплерівський компонент працював так само добре, як ціле. Оцінювання при надходженні не асоціювалося ні з ГПН, ні з 28-денною смертністю у 145 пацієнтів загального відділення інтенсивної терапії,73 а в дев'яти дослідженнях зведене відношення шансів для ГПН становило 2,63, що було зумовлено кардіохірургічними когортами, і було відсутнє для смертності.76 Поза кардіохірургією його асоціація з ушкодженням органів непослідовна. Вирішальна прогалина є інтервенційною, і це відсутність доказів, бо про жодне рандомізоване дослідження деконгестії під контролем венозного допплера в пацієнтів відділення інтенсивної терапії не повідомляли. В одноцентровому дослідженні 140 пацієнтів із кардіоренальним синдромом типу 1 керування деконгестією за комбінованим венозним оцінюванням не покращило відновлення функції нирок, його первинної кінцевої точки, але більш ніж подвоїло шанси досягти деконгестії (2,6) і зниження натрійуретичного пептиду типу B більш ніж на 30% (2,4).78 Багатоцентрове дослідження рандомізувало 388 пацієнтів із гострою декомпенсованою серцевою недостатністю на деконгестію під контролем щоденного ультразвукового дослідження НПВ на додаток до клінічного оцінювання або лише за клінічним оцінюванням. Серед 327, проаналізованих щодо первинної кінцевої точки, міжгрупова різниця у зміні N-кінцевого про-натрійуретичного пептиду типу B до виписки становила 5,4% (95% ДІ від -9,4% до 22,6%, p = 0,58), і автори дійшли висновку, що додавання оцінювання НПВ не покращило деконгестії.79 Автори шкали чітко окреслюють її межі. Вона не скаже, чи потребує пацієнт рідини, але може дати точки зупинки ресусцитації і виявити пацієнтів, які, ймовірно, перенесуть видалення рідини й матимуть від нього користь.17 Вона не розрізняє ні перевантаження об'ємом і тиском, ні переносимість і чутливість,19 тож не замінює жодного з динамічних тестів підрозділів 8.3 і 8.4 і відповідає лише на друге з двох запитань розділу.
8.11 Рішення: переносимість, деконгестія і коли причиною є правий шлуночок#
T2F Знахідка застою підтримує один із трьох висновків: точку зупинки, ціль деконгестії або нічого, і його слід назвати до того, як відкласти датчик.
Знахідка застою підтримує лише один із трьох висновків, і саме те, що задуманий висновок називають до того, як відкласти датчик, не дає знахідці перетворитися на рефлекс.
Перший є точкою зупинки. Пацієнт, який усе ще чутливий до переднавантаження і водночас має застій, є тим, у кого тесту з підрозділу 8.3 підкорятися не можна. В опублікованому прикладі пацієнтка після пологів у рефрактерному шоку, монітор якої показував варіацію ударного об'єму 23%, отримала понад 6 л рідини як «чутлива до об'єму», тоді як POCUS показав розширену НПВ, ретроградну систолічну хвилю в печінковій вені, пульсуючу на 100% ворітну вену, розширений правий шлуночок з D-подібною перегородкою і тяжку трикуспідальну регургітацію (ТР). Ультрафільтрація 5 л за 24 години покращила зміщення перегородки, лактат і потребу у вазопресорах.17
Другий є ціллю деконгестії, що перетворює криву з діагнозу на засіб моніторингу. У тій самій серії в одного пацієнта пульсація ворітної вени знизилася зі 100% приблизно до 30%, коли дренували асцит і відновили діурез, а креатинін повернувся до норми. В іншого вона знизилася з 65% до 35%, а потім до 20%, тоді як печінкова вена повернулася від систолічного зворотного потоку до систолічної хвилі, більшої за діастолічну, внутрішньонирковий потік перейшов від переривчастого монофазного до двофазного, а за ним і креатинін.17 Чи прогнозує застій ефективність діуретиків, не встановлено: у 43 пацієнтів із гострою декомпенсованою серцевою недостатністю і ГПН діурез на 40 мг фуросеміду знижувався з погіршенням венозних знахідок, 270 ± 167 мл при виражених знахідках у двох або більше руслах проти 507 ± 189 мл за їх відсутності або лише переданих знахідок, незалежно від креатиніну при госпіталізації.80 Поруч має стояти противага, бо в 77 пацієнтів кардіологічного відділення інтенсивної терапії, які отримували петльові діуретики, венозні знахідки не асоціювалися ні з погіршенням функції нирок (20,0% проти 37,8%, p = 0,139), ні з жодним параметром відповіді на діуретики.81 Серійне використання потребує також дисципліни з підрозділу 8.2, де зміну зараховують лише тоді, коли вона перевищує LSC повторюваного вимірювання, а для індексу колабування НПВ значущою є зміна понад 10%.14 Для печінкової венозної систолічної фракції наповнення чи фракції пульсації ворітної вени LSC не опубліковано, тому серійне порівняння будь-якої з них спирається на судження, без числа, яке б його закріпило.
Коли знахідка нічого не змінює і коли причиною є правий шлуночок#
Третій висновок полягає в тому, що знахідка нічого не змінює, і до нього ведуть два шляхи. Один є спотвореним сигналом: через підвищений внутрішньочеревний тиск, що стискає НПВ, ремодельовану НПВ при хронічній легеневій гіпертензії, тяжку ТР, цироз або стеатоз, що демпфують ворітну вену, паренхіматозну хворобу нирок, фібриляцію передсердь, що усуває печінкову хвилю A, нещодавню зміну ПТКВ або механічну підтримку, де зворотний потік у печінковій вені вже входить до алгоритму тривоги низького потоку пристрою допоміжного кровообігу лівого шлуночка з розділу 13. Венозна знахідка сама собою не є показанням до видалення рідини;19 запитання полягають у тому, куди передається тиск, як реагують органи, чи вичерпано венозну ємність, чи є застій дезадаптивним і чи залишається антеградний потік достатнім.15 Другий є відсутністю того, до чого проводити деконгестію, бо при тривалій легеневій гіпертензії серцевий викид може залежати від високого переднавантаження, а там, де венозні знахідки зумовлені перикардіальним випотом, видалення об'єму може спричинити тампонаду.19 Проте аргументи на користь стриманості сильні. Середній баланс рідини незалежно прогнозував 60-денну смертність у 1120 пацієнтів когорти SOAP з гострою нирковою недостатністю,82 а в 11 рандомізованих дослідженнях консервативна або дересусцитаційна стратегія не змінювала смертності (відношення ризиків 0,92), додаючи 1,82 дня без вентиляції і скорочуючи перебування у відділенні інтенсивної терапії на 1,88 дня.83
Насамкінець запитайте, чи причиною є правий шлуночок, бо це змінює як лікування, так і ціль. При гострому респіраторному дистрес-синдромі гіпоксична вазоконстрикція, гіперкапнія, ацидоз і тромбоз підвищують післянавантаження правого шлуночка, механічна вентиляція може посилити порушення, ниркова дисфункція виникає внаслідок порушеної перфузії та венозного застою, а перевантаження об'ємом живить цикл вибухання перегородки, зниженого переднавантаження лівого шлуночка і недостатності кровообігу, причому титрування ПТКВ є критичним, а спеціально схваленого фармакологічного лікування немає.84 Інвазивним аналогом є індекс пульсації легеневої артерії, який при гострому нижньому інфаркті міокарда був значно нижчим при підозрі на тяжку дисфункцію правого шлуночка, ніж у контрольних групах із необструктивною коронарною хворобою або гострим коронарним синдромом (1,11 ± 0,57 проти 4,32 ± 3,04 і 5,52 ± 4,40); значення 0,9 або менше давало чутливість 100,0% і специфічність 98,3% щодо внутрішньолікарняної смерті або потреби в черезшкірному пристрої підтримки правого шлуночка.85 Сама правошлуночкова недостатність є темою розділу 6, який містить також кавальне та печінкове оцінювання RAP, що їх запозичує цей розділ.
Оформлення висновку абдомінального венозного дослідження і що перевіряє наставник перед затвердженням#
F Висновок завершує дослідження. Оцінений RAP рекомендовано вказувати у висновку, навіть як «неможливо оцінити», а патологічні спостереження щодо кривої печінкової вени вказувати за наявності підстав, причому волемічний стан є одним із прикладів, названих ASE;21 доступні неінвазивні методи охоплюють індекси з НПВ, системних і печінкових вен, параметри тканинного допплера і розміри правого передсердя, і кожен із них є непрямим.86 Абдомінальний компонент лежить поза дослідженням серця, і його відповідно оформлюють: називають POCUS серця з дослідженням іншої системи й архівують так, щоб некардіальні елементи було чітко позначено.20 Наставник перевіряє чотири речі перед затвердженням: що фази кривої визначено за одночасною електрокардіограмою, що фракції обчислено з виміряних швидкостей, що названо чинники спотворення, специфічні для русла, і що в протоколі зазначено, що змінює знахідка, або що вона нічого не змінює.
8.12 Що рекомендують гайдлайни і чи змінює результат керування інфузією за ехокардіографією#
T1 Обидві половини розділу перетворено на стратегії та перевірено, і докази з досліджень слабші за фізіологію, що за ними стоїть. Кампанія «Surviving Sepsis» 2021 року пропонує використовувати динамічні показники для керування інфузійною ресусцитацією в дорослих із сепсисом або септичним шоком замість лише фізикального обстеження чи статичних параметрів; це слабка рекомендація на доказах дуже низької якості, а примітка до неї визначає динамічні параметри як відповідь на пасивне піднімання ніг або болюс рідини за ударним об'ємом, варіацією ударного об'єму, варіацією пульсового тиску або ехокардіографією, де вона доступна. Вона стоїть поруч зі слабкою рекомендацією на доказах низької якості щодо щонайменше 30 мл/кг кристалоїдів упродовж перших трьох годин. Гайдлайн також зазначає, що самі частота серцевих скорочень, ЦВТ і систолічний артеріальний тиск є поганими індикаторами волемічного стану, що динамічні показники мають кращу діагностичну точність, ніж статичні методики, і що там, де серцевий викид виміряти неможливо, зростання пульсового тиску більш ніж на 15% під час пасивного піднімання ніг тривалістю 60–90 секунд може вказувати на чутливість.22 Гайдлайн кампанії 2026 року, 129 тверджень, з яких 46 нові, від панелі з 69 членів із 23 країн, зберігає рекомендацію і переводить її в умовну на доказах низької певності, а примітка до неї тепер звучить так: «Динамічні показники включають відповідь на пасивне піднімання ніг або болюс рідини за ударним об'ємом (SV), варіацією ударного об'єму (SVV), пульсовим тиском (PP) чи варіацією пульсового тиску (PPV)»; він пропонує серійні вимірювання лактату і час наповнення капілярів як допоміжні засоби для керування ресусцитацією (обидві умовні, низька певність), пропонує щонайменше 30 мл/кг кристалоїдів у перші 3 години при спричиненій сепсисом гіпоперфузії або септичному шоку (умовна, низька певність) з частим повторним оцінюванням, щоб уникнути недостатньої або надмірної ресусцитації, і вважає докази недостатніми для рекомендації щодо мінімально інвазивного або неінвазивного моніторингу серцевого викиду на додаток до звичайного лікування.87 Примітка до цього останнього твердження додає, що «Застосування ультразвуку в інтенсивній терапії не оцінювали», а обґрунтування рекомендації щодо динамічних показників зазначає, що «Зростання обраного параметра (наприклад, ударного об'єму) на 10–15% після проби з рідиною чи маневру пасивного піднімання ніг відображає чутливість до рідини», що в метааналізі всіх 18 рандомізованих досліджень, виконаному для гайдлайну, керування інфузією за динамічними показниками «ймовірно знижує смертність» (RR 0,91, 95% ДІ 0,79–1,06, помірна певність) і «ймовірно дає значне зменшення потреби в» замісної ниркової терапії (RR 0,75, 95% ДІ 0,58–0,98), що «вимірювання діаметра нижньої порожнистої вени чи її колабування переважно відображають центральний венозний тиск (ЦВТ) і мають ті самі обмеження, що й вимірювання ЦВТ», що цитований ним систематичний огляд виявив, що ресусцитація під контролем POCUS «ймовірно знижує 28-денну смертність (RR 0,88; 95% ДІ 0,78–0,99)», і що динамічна ехокардіографічна оцінка SV «потребує технічної майстерності та досвіду, які можуть бути не одразу доступні в умовах обмежених ресурсів».87 Настанови Товариства медицини критичних станів (SCCM) оцінюють ультразвукове дослідження серця для оцінювання чутливості до переднавантаження в пацієнтів на механічній вентиляції як сильну рекомендацію на доказах помірної якості (1B), а його використання для оцінювання ефективності інфузійної ресусцитації як 1C.88
Дослідженням, на яке посилаються найчастіше, є FRESH. Дорослих у 13 лікарнях Сполучених Штатів і Великої Британії з гіпотензією, асоційованою із сепсисом (середній артеріальний тиск 65 мм рт. ст. або нижче після 1–3 л рідини), і очікуваною госпіталізацією до відділення інтенсивної терапії рандомізували 2:1 на оцінювання ударного об'єму за PLR перед кожним болюсом рідини чи ескалацією вазопресорів упродовж 72 годин або на звичайне лікування. У модифікованій популяції за призначеним лікуванням зі 124 пацієнтів (83 втручання, 41 звичайне лікування) баланс рідини на 72 годину або на момент переведення з відділення інтенсивної терапії становив 0,65 ± 2,85 л проти 2,02 ± 3,44 л, різниця -1,37 л на користь втручання (p = 0,021); менше пацієнтів потребували замісної ниркової терапії (5,1% проти 17,5%, p = 0,04) або механічної вентиляції (17,7% проти 34,1%, p = 0,04); 30-денна смертність не відрізнялася (15,7% проти 22,0%), а серйозні небажані події були подібними. Для ехокардіографіста значення мають дві деталі. Ударний об'єм вимірювали неінвазивним біореактансом, тож дослідження взагалі не використовувало ехокардіографії, а чутливість визначало зростання на 10% або більше. Чутливість також не була сталою властивістю пацієнта, оскільки при 523 PLR у 83 пацієнтів (медіана 5 на пацієнта) лише 42,2% пацієнтів були чутливими при першому тесті, 81,9% принаймні раз за 72 години, 12,0% постійно і 18,1% ніколи.23 Цей розподіл є практичним аргументом на користь повторення тесту, оскільки один тест при надходженні питання не вирішує.
У ширшому масиві доказів ефект послідовний, але скромний. У періопераційному періоді метааналізи стратегій, керованих чутливістю до переднавантаження, показують зниження смертності, тривалості перебування у відділенні інтенсивної терапії та післяопераційних ускладнень. У нехірургічних пацієнтів відділень інтенсивної терапії до огляду 2022 року англійською було опубліковано лише три рандомізовані дослідження, усі при ранньому септичному шоку і всі з використанням PLR; два досягли своєї первинної мети зменшити об'єм введеної рідини, найбільше показало також меншу потребу в замісній нирковій терапії та механічній вентиляції, і жодне не показало користі щодо смертності в метааналізі. Аргумент на користь застосування цих тестів попри це полягає в тому, що вони нешкідливі, використовують моніторинг, який у будь-якому разі рекомендовано при шоку, і обмежують потенційно небезпечний препарат пацієнтами, яким він може допомогти.2
Про два застосування легко забути. Тестування чутливості керує також деескалацією, бо за відсутності чутливості рідину зазвичай можна видаляти без зниження серцевого викиду, а PLR, виконане перед початком видалення рідини, прогнозувало інтрадіалізну гіпотензію з доброю специфічністю і позитивною прогностичною цінністю.1,2 Після болюсу відповідь також слід перевірити, оскільки жоден тест не є досконалим, а збережений стан чутливості порушує питання про ще один болюс; кінцевою точкою є тканинна перфузія, яку оцінюють за мармуровістю шкіри, часом наповнення капілярів, лактатом, венозною сатурацією киснем та індексами, похідними від вуглекислого газу.2,22
Ключові положення#
-
Інфузія підвищує серцевий викид лише приблизно в половини пацієнтів, коли чутливість не перевіряють, і жоден статичний індекс не передбачає, хто відповість, тож позитивний тест дозволяє інфузію лише за наявності недостатності кровообігу і прийнятного ризику перевантаження, тоді як негативний тест має зупинити інфузію.1,24,28
-
PLR зберігає дієвість при спонтанному диханні, аритмії, низькому дихальному об'ємі та низькій податливості, зі зведеною чутливістю 0,85 і специфічністю 0,91 при порозі серцевого викиду 10 ± 2%.1,11,28
-
PLR має починатися з напівсидячого положення, виконуватися рухом ліжка, зчитуватися за серцевим викидом упродовж однієї хвилини, супроводжуватися вимірюванням після повернення до вихідного положення і бути захищеним від адренергічної стимуляції.28,32
-
При оцінюванні за VTI у ВТЛШ поріг ASE для PLR становить зростання понад 12,5%, що дає чутливість 77% і специфічність 100%.14
-
Найменша значуща зміна VTI у ВТЛШ між дослідженнями становить 11% для одного оператора і 14% для двох, тож тест із порогом 4–6% слід модифікувати, перш ніж його можна буде оцінити ехокардіографією.2,33 Або поєднайте затримки наприкінці видиху і наприкінці вдиху та підсумуйте абсолютні зміни VTI (поріг 13–15%), або використайте мініболюс рідини 100 мл, який зчитують за зростанням субаортального VTI на 10%.1,2,8,33
-
Тест оклюзії наприкінці видиху використовує затримку щонайменше 15 секунд і поріг серцевого викиду 5%; при ехокардіографії поєднайте його із затримкою наприкінці вдиху і підсумуйте абсолютні зміни VTI, поріг 13–15%.1,2
-
Мініболюс рідини 100 мл за одну хвилину прогнозує відповідь на наступні 400 мл, коли субаортальний VTI зростає на 10% або більше (чутливість 95%, специфічність 78%).8
-
У 540 пацієнтів на вентиляції варіація пікової швидкості у ВТЛШ 10% або більше мала найкращу чутливість (79%), а колабування ВПВ 21% або більше найкращу специфічність (84%), причому ВПВ вдавалося виміряти в 99,6% проти 78,1% для НПВ.9
-
Метааналіз кавального індексу дає зведену площу під кривою 0,71 з украй високою гетерогенністю; НПВ не має бути первинним тестом чутливості до інфузії.2,10
-
При вентиляції з позитивним тиском колабування НПВ не дає змоги оцінити RAP, тож кавальне вимірювання, виконане в цьому розділі, є твердженням про чутливість до переднавантаження і переносимість рідини і нічим більше; перетворення на тиск і те мале, що від нього лишається на вентиляторі, належать до підрозділу 6.4.12,13
-
Сама повнокровна НПВ мала лише 41% специфічності щодо застійного гострого пошкодження нирок, тож калібр порожнистої вени не слід читати як венозний застій; венозні допплерівські русла і те, що вони дають у сумі, розглянуто в підрозділах 8.7–8.10.16
-
Surviving Sepsis 2021 пропонує динамічні показники замість лише фізикального обстеження чи статичних параметрів (слабка рекомендація, докази дуже низької якості), оновлення 2026 року зберігає рекомендацію як умовну на доказах низької певності,87 а ресусцитація під контролем PLR у FRESH зменшила 72-годинний баланс рідини на 1,37 л з меншою потребою в замісній нирковій терапії та механічній вентиляції, без різниці в смертності.22,23
-
Справжній перфузійний тиск органа є різницею прекапілярного артеріолярного і посткапілярного венулярного тиску, з компонентом притоку 35–40 мм рт. ст. там, де звичний вираз використовує середній артеріальний тиск понад 90, тож зростання венозного тиску звужує градієнт більше, ніж таке саме зниження артеріального.17
-
Близько 70% об'єму крові міститься у венах, приблизно в 30 разів податливіших за артерії, тож один центральний венозний тиск не може відображати об'єм і мало що означає без вимірювання серцевого викиду.26,30
-
Нормальна фракція пульсації ворітної вени, (Vmax - Vmin)/Vmax, нижча за 30%, а 50% або більше є тяжкою; саме лише підвищення ПТКВ з 0 до 15 см H2O змінило її з 9% до 45%.19,48
-
Патерни внутрішньониркового венозного потоку відповідають тиску: середній тиск у правому передсерді 5,4 ± 2,5 мм рт. ст. для безперервного патерну, 9,5 ± 3,5 для двофазного і 14,9 ± 4,3 для монофазного.50,89
-
Підвищений центральний венозний тиск пов'язаний із гострим пошкодженням нирок і смертю, від 18 ± 7 проти 12 ± 6 мм рт. ст. при надходженні при декомпенсованій серцевій недостатності до скоригованого ризику гострого пошкодження нирок, вищого на 2% на кожен 1 см H2O (95% ДІ від 1,00 до 1,03, p = 0,02), серед 4761 пацієнта із зареєстрованим центральним венозним тиском при надходженні в когорті критичних станів із 12 778 пацієнтів, проте порогу для втручання не встановлено.60,63,64
-
Виражені знахідки принаймні у двох із трьох русел мали специфічність 96%, але чутливість 27% щодо гострого пошкодження нирок після кардіохірургії, тож їх відсутність нічого не виключає. Поза кардіохірургією сигнал непослідовний: без асоціації з ушкодженням чи смертністю у 145 пацієнтів загального відділення інтенсивної терапії, без асоціації окремих маркерів із великими небажаними нирковими подіями на 30 день у 125 пацієнтів з уже наявним ушкодженням, хоча в цій когорті кожен тяжко патологічний допплер ворітної, печінкової та внутрішньониркової вен незалежно асоціювався зі смертністю, і зведене відношення шансів 2,63, зумовлене кардіохірургічними когортами.16,73,75,76
-
Жодного рандомізованого дослідження деконгестії під контролем венозного допплера в пацієнтів відділення інтенсивної терапії не знайдено; одне одноцентрове дослідження при кардіоренальному синдромі типу 1 покращило деконгестію, але не відновлення функції нирок, а одне багатоцентрове дослідження, яке додало ультразвукове дослідження НПВ до клінічного оцінювання, не показало користі порівняно з лише клінічним оцінюванням.78,79
Типові помилки й поради#
-
Зчитування PLR лише з артеріальної лінії різко знижує його чутливість, яка падає зі зведених 0,85 за серцевим викидом до 0,56 за пульсовим тиском, тож зчитуйте його за прямим вимірюванням серцевого викиду.11
-
Піднімання ніг руками згинає стегно, стискає стегнову вену і мобілізує лише абдомінальну кров, занижуючи відповідь, тож натомість нахиляйте ліжко. Зростання частоти серцевих скорочень під час PLR зазвичай сигналізує про біль, кашель або пробудження, тож супутня зміна серцевого викиду є артефактом і не відображає рекрутування переднавантаження.28,32
-
Відкладання датчика між вихідним вимірюванням і тестом є найбільшим окремим джерелом похибки в ехокардіографічному динамічному тесті; тримайте промінь у ВТЛШ.2
-
Повнокровна НПВ сама собою не означає застою, оскільки окремо вона мала 41% специфічності щодо застійного гострого пошкодження нирок, і вона може бути нормою в спортсменів, молодих дорослих і при вагітності.13,16
-
Два класичні пороги НПВ не взаємозамінні, бо індекс розтяжності 18% нормалізовано до мінімального діаметра, а індекс дихальної варіації 12% отримано окремо у власній когорті, що частково пояснює, чому опубліковані пороги охоплюють від 12% до 40%.1,5,6
-
M-режим перебільшує колабування, коли судина зміщується з площини; підтвердьте у 2D і вимірюйте на фіксованій відстані від правого передсердя, осторонь від злиття печінкових вен і діафрагми.14,32
-
Сам малий кінцево-систолічний розмір лівого шлуночка може означати низький системний судинний опір або високу інотропію, тоді як гіповолемія зменшує також кінцево-діастолічний розмір.14
-
Чутливість не є сталою властивістю. Серед 523 PLR лише 42,2% були чутливими при першому тесті, але 81,9% принаймні раз за 72 години, і це практичний аргумент на користь повторення тесту перед кожним рішенням.23
-
Наставники мають підтвердити, що той, хто навчається, отримав сигнал у ВТЛШ у тому самому місці й у ту саму фазу дихання до і після маневру і що існує вимірювання після повернення до вихідного положення, перш ніж приймати результат PLR.28,32
-
Непульсуюча ворітна вена не виключає застою, бо при цирозі чи стеатозі жорстка паренхіма демпфує синусоїдальну передачу, і судина може натомість показувати низькошвидкісний безперервний або гепатофугальний потік.17,19
-
Записуйте налаштування вентилятора і положення тіла з кожною венозною кривою, бо два інтервенційні дослідження розходяться в тому, що саме, ПТКВ чи положення, змінює ці криві, а PLR сам є однією з маніпуляцій, про які йдеться.48,49
-
Відхиляйте неадекватну внутрішньониркову криву замість того, щоб її інтерпретувати, оскільки сигнал зараховують лише тоді, коли артеріальний потік над базовою лінією і венозний потік під нею видно впродовж двох або більше циклів, а цей компонент має найнижчу узгодженість між читачами.17,54
-
Портативні пристрої зчитують венозні русла порівнянно і вдвічі скорочують час сканування, але зазвичай не мають каналу електрокардіограми, від якого залежить правильне визначення фаз.19,54
-
НПВ у дослідженнях застою вимірюють в іншому місці й в іншу фазу дихання, ніж НПВ для тиску в правому передсерді з підрозділу 6.4, тож вказуйте, яку конвенцію використано.13,16
-
Дренування асциту не усуває застою у венозній системі, і в опублікованому випадку дренування 12 л клінічно нормалізувало внутрішньочеревний тиск, проте пульсація ворітної вени зберігалася, доки не посилили діурез.17
-
Наставники мають відмовитися затверджувати дослідження венозного застою, в якому фази не було визначено за електрокардіограмою, фракції оцінено на око без виміряних швидкостей або в протоколі не зазначено, що змінює знахідка.19,21
Чеклист для самооцінки біля ліжка хворого#
Чеклист біля ліжка хворого
Скануйте, щоб відкрити чеклист на телефоніПоказати чеклист на цій сторінці
| Домен | Пункт | Стандарт, якого слід досягти | Джерело |
|---|---|---|---|
| Показання | Я сформулював клінічне запитання до сканування: чи є цей пацієнт чутливим до переднавантаження, має застій або і те, і те | Запитання названо в протоколі; дослідження позначено як FoCUS або поглиблена ехокардіографія в інтенсивній терапії | 14, 90 |
| Показання | Я підтвердив наявність гострої недостатності кровообігу перед тестуванням чутливості | Задокументовано гіпотензію, низький серцевий викид або тканинну гіпоперфузію; жодного тесту в стабільного пацієнта | 1, 2 |
| Показання | Я перевірив, чи відповідь уже очевидна і чи тестування лише затримає лікування | Кровотеча, явна гіповолемія або перша фаза септичного шоку до будь-якого об'єму: вводьте рідину, не тестуйте | 1, 2 |
| Показання | Я записав режим вентиляції, дихальний об'єм, ПТКВ, спонтанні зусилля, ритм і застереження щодо внутрішньочеревного тиску перед вибором індексу | Задокументовано, бо вони визначають, який індекс є валідним | 1, 2 |
| Показання | Я перевірив протипоказання до обраного тесту | Жодного PLR при внутрішньочерепній гіпертензії; жодного тесту оклюзії в неінтубованого пацієнта або того, хто перериває затримку | 1, 2 |
| Показання | Я поставив запитання про переносимість окремо від запитання про чутливість | Застій, оксигенацію та ризик для органів зважено перед будь-яким болюсом | 17, 24 |
| Показання | Я запитав, чи є правий шлуночок причиною застою | Оцінено розмір, функцію і післянавантаження правого шлуночка; виключено перикардіальне обмеження | 19, 84 |
| Показання | Я перевірив, чи належить цей пацієнт до категорії, в якій один із венозних сигналів не піддається інтерпретації | Цироз або стеатоз для ворітної вени, паренхіматозна хвороба нирок для внутрішньониркових вен, тяжка трикуспідальна регургітація для печінкової вени, підвищений внутрішньочеревний тиск для НПВ, фібриляція передсердь для визначення фаз | 17, 19 |
| Показання | Я оформив абдомінальне венозне дослідження за номенклатурою ASE як дослідження серця з дослідженням іншої системи й архівував його так, щоб некардіальні елементи було позначено | Названо POCUS серця з абдомінальним венозним допплером, а не дослідженням серця | 20 |
| Отримання зображень | Я отримав імпульсно-хвильовий сигнал у ВТЛШ з видимим клацанням закриття, низьким фільтром стінки і підсиленням, налаштованим на модальну огинаючу | Пробний об'єм 5–7 мм у ВТЛШ; обведено зовнішній край модальної швидкості | 32 |
| Отримання зображень | Я усереднив достатню кількість скорочень | Три при синусовому ритмі, п'ять при фібриляції передсердь у межах одного дослідження; п'ять–сім послідовних скорочень, коли під час PLR наявна аритмія | 32, 33 |
| Отримання зображень | Я тримав датчик на грудній клітці, а пробний об'єм у тому самому положенні у ВТЛШ упродовж усього маневру | Жодного повторного отримання вікна між вихідним вимірюванням і тестом | 2 |
| Отримання зображень | Я виконав PLR, перевівши ліжко з напівсидячого положення в горизонтальне положення тулуба з ногами під кутом 30–45 градусів | Кут між тулубом і ногами незмінний; ноги не піднято руками; секрет відсмоктано, а притомного пацієнта спершу поінформовано | 28, 32 |
| Отримання зображень | Я виміряв ефект PLR приблизно впродовж однієї хвилини і ще раз після повернення пацієнта в напівсидяче положення | Записано три парні значення VTI: вихідне, PLR, повернення | 28, 32 |
| Отримання зображень | Я візуалізував НПВ у субкостальній довгій осі, перпендикулярно до її довгої осі, у місці, де вимірює книга | Прийняте в книзі вимірювання з підрозділу 6.4, тобто на 0,5–3,0 см проксимальніше від устя ПП наприкінці видиху; 1,0–2,0 см від з'єднання, наведені з гайдлайну 2015 року, потрапляють у цей діапазон; осторонь від злиття печінкових вен і діафрагми | 12, 13, 32 |
| Отримання зображень | Я підтвердив у 2D, що видиме колабування НПВ є звуженням, а не зміщенням із площини | Псевдоколабування виключено до повідомлення будь-якого числа | 13, 14 |
| Отримання зображень | Там, де трансторакальна відповідь була сумнівною в пацієнта на вентиляції, я розглянув ЧСЕ для колабування ВПВ | ВПВ вдається виміряти в 99,6% пацієнтів на вентиляції проти 78,1% для НПВ | 9 |
| Отримання зображень | Я отримав криву печінкової вени за стандартом підрозділу 6.4, з одночасною електрокардіограмою, щоб можна було визначити фази | Субкостально, пробний об'єм 3–4 мм, на 1–2 см від з'єднання з НПВ, щонайменше п'ять послідовних скорочень, що охоплюють один дихальний цикл при вентиляції; канал ЕКГ наявний на архівованому зображенні, оскільки з ним узгодженість між читачами вища | 13, 55 |
| Отримання зображень | Я налаштував шкалу швидкості для ворітної вени і кут так, щоб і пікову, і мінімальну швидкість було видно на екрані й можна було виміряти | Шкалу кардіального пресету зменшено зі стандартної близько 100 см/с приблизно до 40 см/с; розгортка 50 або 66,7 мм/с; без аліасингу і без хибно відсутнього потоку | 19 |
| Отримання зображень | Я отримав внутрішньониркову криву з артеріальним потоком над базовою лінією і венозним потоком під нею впродовж щонайменше двох циклів і відхилив неоднозначне дослідження замість того, щоб його інтерпретувати | Абдомінальний або травматологічний пресет, межа Найквіста нижче 20 см/с, підсилення кольору збільшено; неадекватну криву записано як таку, що не піддається інтерпретації | 17, 19 |
| Отримання зображень | Для дослідження венозного застою я виміряв НПВ у місці, визначеному конвенцією, і вказав, яку конвенцію використав | Дослідження застою: внутрішньопечінкова частина, 2 см від з'єднання з печінковими венами, максимальний діаметр упродовж дихального циклу. Тиск у правому передсерді: кінець видиху, на 0,5–3,0 см проксимальніше від устя правого передсердя, прийняте в книзі вимірювання з підрозділу 6.4 | 13, 16 |
| Інтерпретація | Я застосував поріг, що належить до вимірювання, яке я фактично виконав | PLR: зростання серцевого викиду 10 ± 2% або зростання VTI у ВТЛШ >12,5%; ніколи не поріг пульсового тиску, застосований до VTI | 11, 14 |
| Інтерпретація | Я порівняв спостережену зміну з найменшою значущою зміною власного вимірювання | LSC VTI у ВТЛШ 11% для того самого оператора, 14% між операторами; ASE називає значущою зміну >6% | 14, 33 |
| Інтерпретація | Я не повідомляв індекс НПВ як тест чутливості до інфузії при спонтанних зусиллях, низькому дихальному об'ємі, низькій податливості, внутрішньочеревній гіпертензії чи правошлуночковій недостатності | Індекс не наведено або явно позначено як такий, що не піддається інтерпретації | 2, 32 |
| Інтерпретація | Я не оцінював RAP за колабуванням НПВ при вентиляції з позитивним тиском | Колабування повідомлено як таке, що не піддається інтерпретації; використано НПВ ≤2,1 см для виявлення RAP нижче 10 мм рт. ст. (12 мм у гайдлайні 2010 року і в дослідженні, яке цитують обидва гайдлайни; підрозділ 6.4), швидкості в печінковій вені за щонайменше п'ять скорочень або інвазивно виміряний тиск | 12, 13 |
| Інтерпретація | Я підтвердив повернення до вихідного рівня, перш ніж назвати PLR позитивним | Серцевий викид повернувся до значення перед тестом у напівсидячому положенні | 28 |
| Інтерпретація | Я обчислив фракцію пульсації ворітної вени з виміряних швидкостей | (Vmax - Vmin)/Vmax; нижче 30% норма, 30–50% передана пульсація, 50% або більше виражена | 19 |
| Інтерпретація | Я назвав хибнопозитивний і хибнонегативний результат для кожного венозного русла, перш ніж його прийняти | Ворітна вена: худорляві або атлетичні особи та артеріовенозні сполучення як хибнопозитивні, цироз або стеатоз як хибнонегативний. Печінкова вена: тяжка трикуспідальна регургітація і фібриляція передсердь як хибнопозитивні, збережена податливість правого передсердя як хибнонегативний | 16, 17, 19 |
| Інтерпретація | Я читав венозні русла як тиск, переданий в органи, у контексті і не читав саму повнокровну НПВ як застій | Саме розширення має 41% специфічності щодо застійного гострого пошкодження нирок і може бути нормою в спортсменів, молодих дорослих і при вагітності; виражені знахідки принаймні у двох руслах мають специфічність 96% і чутливість 27% щодо подальшого ушкодження після кардіохірургії | 16 |
| Прийняття клінічних рішень | Я вводив рідину лише тоді, коли одночасно були недостатність кровообігу, чутливість до переднавантаження і прийнятний ризик перевантаження | Усі три задокументовано; інакше рідину не введено | 24, 28 |
| Прийняття клінічних рішень | Коли тест був негативним, я назвав альтернативне втручання | Замість болюсу обрано вазопресор, інотроп, зниження ПТКВ або деконгестію | 2, 28 |
| Прийняття клінічних рішень | Я перевірив ефект кожного введеного болюсу, не припускаючи, що він подіяв | Після болюсу повторно перевірено ударну відстань і маркери перфузії (мармуровість, час наповнення капілярів, лактат, венозну сатурацію киснем) | 2, 22 |
| Прийняття клінічних рішень | Я повторив тест перед наступним рішенням про інфузію, не покладаючись на попередній результат | У FRESH лише 42,2% були чутливими при першому тесті, але 81,9% у якийсь момент за 72 години | 23 |
| Прийняття клінічних рішень | Я оцінив чутливість до переднавантаження перед початком видалення рідини чи ультрафільтрації | Відсутність чутливості підтримує безпечне видалення; PLR перед видаленням прогнозує інтрадіалізну гіпотензію | 1, 2 |
| Прийняття клінічних рішень | Я задокументував використаний індекс, його поріг, техніку вимірювання та умови вентиляції і ритму на той момент | Висновок дає змогу наступному операторові повторити ідентичне вимірювання; кількісний моніторинг потребує підготовки рівня II, а допплерівська гемодинаміка рівня III | 14 |
| Прийняття клінічних рішень | Я вказав, що змінює венозна знахідка або що вона нічого не змінює, і записав стан доказів, що за нею стоять | Одне з трьох: точка зупинки, ціль деконгестії або нічого, записано в протоколі, з асоціацією з ушкодженням органів, описаною як обсерваційна, найсильніша після кардіохірургії, і без жодного рандомізованого дослідження стратегії у відділенні інтенсивної терапії, керованої цими сигналами | 17, 76, 77 |
| Прийняття клінічних рішень | Я не розглядав венозну знахідку як показання до видалення рідини за відсутності клінічної цілі деконгестії | Жодного діуретика чи ультрафільтрації, призначених лише за венозною знахідкою; задокументовано обережність там, де серцевий викид може залежати від високого переднавантаження | 19 |
| Прийняття клінічних рішень | Я назвав криву, яка має змінитися, і наскільки, перш ніж наступне оцінювання вважатиметься відмінним | Ціль вказано; опублікованої найменшої значущої зміни для печінкової венозної систолічної фракції наповнення чи фракції пульсації ворітної вени немає, а для індексу колабування НПВ наведено правило зміни понад 10% | 14 |
| Прийняття клінічних рішень | Я вказав у висновку оцінений тиск у правому передсерді і, за наявності підстав, криву печінкової вени | Тиск у правому передсерді вказано, навіть як «неможливо оцінити»; криву печінкової вени вказано для волемічного стану серед інших показань | 21 |
Джерела#
Показати джерела (90)
1. Monnet X, Marik PE, Teboul JL. Prediction of fluid responsiveness: an update. Ann Intensive Care. 2016;6(1):111. doi:10.1186/s13613-016-0216-7
2. Monnet X, Shi R, Teboul JL. Prediction of fluid responsiveness. What's new? Ann Intensive Care. 2022;12(1):46. doi:10.1186/s13613-022-01022-8
3. Monnet X, Rienzo M, Osman D, et al. Passive leg raising predicts fluid responsiveness in the critically ill. Crit Care Med. 2006;34(5):1402-7. doi:10.1097/01.CCM.0000215453.11735.06
4. Feissel M, Michard F, Mangin I, Ruyer O, Faller JP, Teboul JL. Respiratory changes in aortic blood velocity as an indicator of fluid responsiveness in ventilated patients with septic shock. Chest. 2001;119(3):867-73. doi:10.1378/chest.119.3.867
5. Barbier C, Loubières Y, Schmit C, et al. Respiratory changes in inferior vena cava diameter are helpful in predicting fluid responsiveness in ventilated septic patients. Intensive Care Med. 2004;30(9):1740-6. doi:10.1007/s00134-004-2259-8
6. Feissel M, Michard F, Faller JP, Teboul JL. The respiratory variation in inferior vena cava diameter as a guide to fluid therapy. Intensive Care Med. 2004;30(9):1834-7. doi:10.1007/s00134-004-2233-5
7. Vieillard-Baron A, Chergui K, Rabiller A, et al. Superior vena caval collapsibility as a gauge of volume status in ventilated septic patients. Intensive Care Med. 2004;30(9):1734-9. doi:10.1007/s00134-004-2361-y
8. Muller L, Toumi M, Bousquet PJ, et al. An increase in aortic blood flow after an infusion of 100 ml colloid over 1 minute can predict fluid responsiveness: the mini-fluid challenge study. Anesthesiology. 2011;115(3):541-7. doi:10.1097/ALN.0b013e318229a500
9. Vignon P, Repessé X, Bégot E, et al. Comparison of Echocardiographic Indices Used to Predict Fluid Responsiveness in Ventilated Patients. Am J Respir Crit Care Med. 2017;195(8):1022-1032. doi:10.1164/rccm.201604-0844OC
10. Orso D, Paoli I, Piani T, Cilenti FL, Cristiani L, Guglielmo N. Accuracy of Ultrasonographic Measurements of Inferior Vena Cava to Determine Fluid Responsiveness: A Systematic Review and Meta-Analysis. J Intensive Care Med. 2020;35(4):354-363. doi:10.1177/0885066617752308
11. Monnet X, Marik P, Teboul JL. Passive leg raising for predicting fluid responsiveness: a systematic review and meta-analysis. Intensive Care Med. 2016;42(12):1935-1947. doi:10.1007/s00134-015-4134-1
12. Lang RM, Badano LP, Mor-Avi V, et al. Recommendations for Cardiac Chamber Quantification by Echocardiography in Adults: An Update from the American Society of Echocardiography and the European Association of Cardiovascular Imaging. J Am Soc Echocardiogr. 2015;28:1-39.e14. doi:10.1016/j.echo.2014.10.003
13. Mukherjee M, Rudski LG, Addetia K, et al. Guidelines for the Echocardiographic Assessment of the Right Heart in Adults and Special Considerations in Pulmonary Hypertension: Recommendations from the American Society of Echocardiography. J Am Soc Echocardiogr. 2025;38:141-186. doi:10.1016/j.echo.2025.01.006
14. Porter TR, Shillcutt SK, Adams MS, et al. Guidelines for the Use of Echocardiography as a Monitor for Therapeutic Intervention in Adults: A Report from the American Society of Echocardiography. J Am Soc Echocardiogr. 2015;28:40-56. doi:10.1016/j.echo.2014.09.009
15. Senussi MH. The Problem With Volume Status. JACC Case Rep. 2026;31(41):109674. doi:10.1016/j.jaccas.2026.109674
16. Beaubien-Souligny W, Rola P, Haycock K, et al. Quantifying systemic congestion with Point-Of-Care ultrasound: development of the venous excess ultrasound grading system. Ultrasound J. 2020;12(1):16. doi:10.1186/s13089-020-00163-w
17. Rola P, Miralles-Aguiar F, Argaiz E, et al. Clinical applications of the venous excess ultrasound (VExUS) score: conceptual review and case series. Ultrasound J. 2021;13(1):32. doi:10.1186/s13089-021-00232-8
18. Longino A, Martin K, Leyba K, et al. Prospective Evaluation of Venous Excess Ultrasound for Estimation of Venous Congestion. Chest. 2024;165(3):590-600. doi:10.1016/j.chest.2023.09.029
19. Assavapokee T, Rola P, Assavapokee N, Koratala A. Decoding VExUS: a practical guide for excelling in point-of-care ultrasound assessment of venous congestion. Ultrasound J. 2024;16(1):48. doi:10.1186/s13089-024-00396-z
20. Kirkpatrick JN, Panebianco N, Díaz-Gómez JL, et al. Recommendations for Cardiac Point-of-Care Ultrasound Nomenclature. J Am Soc Echocardiogr. 2024;37:809-819. doi:10.1016/j.echo.2024.05.001
21. Taub CC, Stainback RF, Abraham T, et al. Guidelines for the Standardization of Adult Echocardiography Reporting: Recommendations From the American Society of Echocardiography. J Am Soc Echocardiogr. 2025;38:735-774. doi:10.1016/j.echo.2025.06.001
22. Evans L, Rhodes A, Alhazzani W, et al. Surviving Sepsis Campaign: International Guidelines for Management of Sepsis and Septic Shock 2021. Crit Care Med. 2021;49(11):e1063-e1143. doi:10.1097/CCM.0000000000005337
23. Douglas IS, Alapat PM, Corl KA, et al. Fluid Response Evaluation in Sepsis Hypotension and Shock: A Randomized Clinical Trial. Chest. 2020;158(4):1431-1445. doi:10.1016/j.chest.2020.04.025
24. Cecconi M, De Backer D, Antonelli M, et al. Consensus on circulatory shock and hemodynamic monitoring. Task force of the European Society of Intensive Care Medicine. Intensive Care Med. 2014;40(12):1795-815. doi:10.1007/s00134-014-3525-z
25. Osman D, Ridel C, Ray P, et al. Cardiac filling pressures are not appropriate to predict hemodynamic response to volume challenge. Crit Care Med. 2007;35(1):64-8. doi:10.1097/01.CCM.0000249851.94101.4F
26. Gelman S. Venous function and central venous pressure: a physiologic story. Anesthesiology. 2008;108(4):735-48. doi:10.1097/ALN.0b013e3181672607
27. Persichini R, Lai C, Teboul JL, Adda I, Guérin L, Monnet X. Venous return and mean systemic filling pressure: physiology and clinical applications. Crit Care. 2022;26(1):150. doi:10.1186/s13054-022-04024-x
28. Monnet X, Teboul JL. Passive leg raising: five rules, not a drop of fluid! Crit Care. 2015;19(1):18. doi:10.1186/s13054-014-0708-5
29. Magder S. Right Atrial Pressure in the Critically Ill: How to Measure, What Is the Value, What Are the Limitations? Chest. 2017;151(4):908-916. doi:10.1016/j.chest.2016.10.026
30. Magder S. Central venous pressure: A useful but not so simple measurement. Crit Care Med. 2006;34(8):2224-7. doi:10.1097/01.CCM.0000227646.98423.98
31. Nijst P, Martens P, Dupont M, Tang WHW, Mullens W. Intrarenal Flow Alterations During Transition From Euvolemia to Intravascular Volume Expansion in Heart Failure Patients. JACC Heart Fail. 2017;5(9):672-681. doi:10.1016/j.jchf.2017.05.006
32. Orde S, Slama M, Hilton A, Yastrebov K, McLean A. Pearls and pitfalls in comprehensive critical care echocardiography. Crit Care. 2017;21(1):279. doi:10.1186/s13054-017-1866-z
33. Jozwiak M, Mercado P, Teboul JL, et al. What is the lowest change in cardiac output that transthoracic echocardiography can detect? Crit Care. 2019;23(1):116. doi:10.1186/s13054-019-2413-x
34. Mercado P, Maizel J, Beyls C, et al. Transthoracic echocardiography: an accurate and precise method for estimating cardiac output in the critically ill patient. Crit Care. 2017;21(1):136. doi:10.1186/s13054-017-1737-7
35. Meco M, Giustiniano E, Nisi F, Zulli P, Agosteo E. Predicting Fluid Responsiveness in Mechanically Ventilated Adults: An Umbrella Review of Diagnostic Accuracy Meta-Analyses. Anesth Analg. 2026. doi:10.1213/ANE.0000000000008215
36. Mallat J, Siuba MT, Abou-Arab O, et al. Changes in pulse pressure variation induced by passive leg raising test to predict preload responsiveness in mechanically ventilated patients with low tidal volume in ICU: a systematic review and meta-analysis. Crit Care. 2025;29(1):18. doi:10.1186/s13054-024-05238-x
37. McLean AS. Echocardiography in shock management. Crit Care. 2016;20:275. doi:10.1186/s13054-016-1401-7
38. Hahn RT, Abraham T, Adams MS, et al. Guidelines for Performing a Comprehensive Transesophageal Echocardiographic Examination: Recommendations from the American Society of Echocardiography and the Society of Cardiovascular Anesthesiologists. J Am Soc Echocardiogr. 2013;26:921-964. doi:10.1016/j.echo.2013.07.009
39. Ivey-Miranda JB, Wetterling F, Gaul R, et al. Changes in inferior vena cava area represent a more sensitive metric than changes in filling pressures during experimental manipulation of intravascular volume and tone. Eur J Heart Fail. 2022;24(3):455-462. doi:10.1002/ejhf.2395
40. Vieillard-Baron A, Evrard B, Repessé X, et al. Limited value of end-expiratory inferior vena cava diameter to predict fluid responsiveness impact of intra-abdominal pressure. Intensive Care Med. 2018;44(2):197-203. doi:10.1007/s00134-018-5067-2
41. Kattan E, Castro R, Miralles-Aguiar F, Hernández G, Rola P. The emerging concept of fluid tolerance: A position paper. J Crit Care. 2022;71:154070. doi:10.1016/j.jcrc.2022.154070
42. Argaiz ER, Rola P, Haycock KH, Verbrugge FH. Fluid management in acute kidney injury: from evaluating fluid responsiveness towards assessment of fluid tolerance. Eur Heart J Acute Cardiovasc Care. 2022;11(10):786-793. doi:10.1093/ehjacc/zuac104
43. Lichtenstein D. FALLS-protocol: lung ultrasound in hemodynamic assessment of shock. Heart Lung Vessel. 2013;5(3):142-7.
44. Eljaiek R, Cavayas YA, Rodrigue E, et al. High postoperative portal venous flow pulsatility indicates right ventricular dysfunction and predicts complications in cardiac surgery patients. Br J Anaesth. 2018;122(2):206-214. doi:10.1016/j.bja.2018.09.028
45. Beaubien-Souligny W, Benkreira A, Robillard P, et al. Alterations in Portal Vein Flow and Intrarenal Venous Flow Are Associated With Acute Kidney Injury After Cardiac Surgery: A Prospective Observational Cohort Study. J Am Heart Assoc. 2018;7(19):e009961. doi:10.1161/JAHA.118.009961
46. Koratala A, Romero-González G, Soliman-Aboumarie H, Kazory A. Unlocking the Potential of VExUS in Assessing Venous Congestion: The Art of Doing It Right. Cardiorenal Med. 2024;14(1):350-374. doi:10.1159/000539469
47. Barakat M. Portal vein pulsatility and spectral width changes in patients with portal hypertension: relation to the severity of liver disease. Br J Radiol. 2002;75(893):417-21. doi:10.1259/bjr.75.893.750417
48. Huette P, Guinot PG, Haye G, et al. Portal Vein Pulsatility as a Dynamic Marker of Venous Congestion Following Cardiac Surgery: An Interventional Study Using Positive End-Expiratory Pressure. J Clin Med. 2021;10(24). doi:10.3390/jcm10245810
49. Hermansen JL, Nørskov J, Juhl-Olsen P. Effects of changes in position, positive end-expiratory pressure and mean arterial pressure on renal, portal and hepatic Doppler ultrasound perfusion indices: a randomized crossover study in cardiac surgery patients. J Clin Monit Comput. 2022;36(6):1841-1850. doi:10.1007/s10877-022-00834-0
50. Iida N, Seo Y, Sai S, et al. Clinical Implications of Intrarenal Hemodynamic Evaluation by Doppler Ultrasonography in Heart Failure. JACC Heart Fail. 2016;4(8):674-82. doi:10.1016/j.jchf.2016.03.016
51. Husain-Syed F, Birk HW, Ronco C, et al. Doppler-Derived Renal Venous Stasis Index in the Prognosis of Right Heart Failure. J Am Heart Assoc. 2019;8(21):e013584. doi:10.1161/JAHA.119.013584
52. Fujii K, Nakayama I, Izawa J, et al. Association between intrarenal venous flow from Doppler ultrasonography and acute kidney injury in patients with sepsis in critical care: a prospective, exploratory observational study. Crit Care. 2023;27(1):278. doi:10.1186/s13054-023-04557-9
53. Spiegel R, Teeter W, Sullivan S, et al. The use of venous Doppler to predict adverse kidney events in a general ICU cohort. Crit Care. 2020;24(1):615. doi:10.1186/s13054-020-03330-6
54. Zhai SS, Shang L, Ren DZ, Chen YY, Wang H. Portable handheld ultrasound for VExUS assessment in critical care: Reliability and time efficiency in resident-led examinations. J Crit Care. 2025;91:155224. doi:10.1016/j.jcrc.2025.155224
55. Longino AA, Martin KC, Leyba KR, et al. Reliability and reproducibility of the venous excess ultrasound (VExUS) score, a multi-site prospective study: validating a novel ultrasound technique for comprehensive assessment of venous congestion. Crit Care. 2024;28(1):197. doi:10.1186/s13054-024-04961-9
56. de Oliveira-Gomes D, Drazner RM, Dimza M, et al. Novel 4-Stage Classification to Estimate Right Atrial Pressure by Point-of-Care Ultrasound of Neck Vasculature. JACC Heart Fail. 2026;14(2):102707. doi:10.1016/j.jchf.2025.102707
57. Bhardwaj V, Samprathi A, Saha K, et al. Dual doppler dynamics: integrating femoral venous doppler and VExUS for predicting organ dysfunction in acute heart failure. J Anesth Analg Crit Care. 2025;5(1):65. doi:10.1186/s44158-025-00283-6
58. Giangregorio F, Centenara E, Mazzocchi S, et al. Assessing Venous Congestion in Acute and Chronic Heart Failure: A Review of Splanchnic, Cardiac and Pulmonary Ultrasound: Part 1: Conventional B-Mode, Colordoppler, and Vexus Protocol. J Clin Med. 2025;14(22). doi:10.3390/jcm14228147
59. Gonzalez C, Chamberland ME, Aldred MP, et al. Constrictive pericarditis: portal, splenic, and femoral venous Doppler pulsatility: a case series. Can J Anaesth. 2022;69(1):119-128. doi:10.1007/s12630-021-02126-8
60. Mullens W, Abrahams Z, Francis GS, et al. Importance of venous congestion for worsening of renal function in advanced decompensated heart failure. J Am Coll Cardiol. 2009;53(7):589-596. doi:10.1016/j.jacc.2008.05.068
61. Damman K, van Deursen VM, Navis G, Voors AA, van Veldhuisen DJ, Hillege HL. Increased central venous pressure is associated with impaired renal function and mortality in a broad spectrum of patients with cardiovascular disease. J Am Coll Cardiol. 2009;53(7):582-588. doi:10.1016/j.jacc.2008.08.080
62. Legrand M, Dupuis C, Simon C, et al. Association between systemic hemodynamics and septic acute kidney injury in critically ill patients: a retrospective observational study. Crit Care. 2013;17(6):R278. doi:10.1186/cc13133
63. Chen KP, Cavender S, Lee J, et al. Peripheral Edema, Central Venous Pressure, and Risk of AKI in Critical Illness. Clin J Am Soc Nephrol. 2016;11(4):602-8. doi:10.2215/CJN.08080715
64. Husain-Syed F, Gröne HJ, Assmus B, et al. Congestive nephropathy: a neglected entity? Proposal for diagnostic criteria and future perspectives. ESC Heart Fail. 2021;8(1):183-203. doi:10.1002/ehf2.13118
65. Styczynski G, Milewska A, Marczewska M, et al. Echocardiographic Correlates of Abnormal Liver Tests in Patients with Exacerbation of Chronic Heart Failure. J Am Soc Echocardiogr. 2016;29(2):132-9. doi:10.1016/j.echo.2015.09.012
66. Eke C, Szabó A, Nagy Á, et al. Association between Hepatic Venous Congestion and Adverse Outcomes after Cardiac Surgery. Diagnostics (Basel). 2022;12(12). doi:10.3390/diagnostics12123175
67. Valentova M, von Haehling S, Bauditz J, et al. Intestinal congestion and right ventricular dysfunction: a link with appetite loss, inflammation, and cachexia in chronic heart failure. Eur Heart J. 2016;37(21):1684-91. doi:10.1093/eurheartj/ehw008
68. Benkreira A, Beaubien-Souligny W, Mailhot T, et al. Portal Hypertension Is Associated With Congestive Encephalopathy and Delirium After Cardiac Surgery. Can J Cardiol. 2019;35(9):1134-1141. doi:10.1016/j.cjca.2019.04.006
69. Verbrugge FH, Dupont M, Steels P, et al. Abdominal contributions to cardiorenal dysfunction in congestive heart failure. J Am Coll Cardiol. 2013;62(6):485-95. doi:10.1016/j.jacc.2013.04.070
70. Mullens W, Abrahams Z, Francis GS, Taylor DO, Starling RC, Tang WH. Prompt reduction in intra-abdominal pressure following large-volume mechanical fluid removal improves renal insufficiency in refractory decompensated heart failure. J Card Fail. 2008;14(6):508-14. doi:10.1016/j.cardfail.2008.02.010
71. Longino A, Martin K, Leyba K, et al. Correlation between the VExUS score and right atrial pressure: a pilot prospective observational study. Crit Care. 2023;27(1):205. doi:10.1186/s13054-023-04471-0
72. Martin KC, Gill EA, Douglas IJ, Longino AA. Evaluation of a modified venous excess ultrasound (VExUS) protocol for estimation of venous congestion: a cohort study. Ultrasound J. 2025;17(1):7. doi:10.1186/s13089-025-00411-x
73. Andrei S, Bahr PA, Nguyen M, Bouhemad B, Guinot PG. Prevalence of systemic venous congestion assessed by Venous Excess Ultrasound Grading System (VExUS) and association with acute kidney injury in a general ICU cohort: a prospective multicentric study. Crit Care. 2023;27(1):224. doi:10.1186/s13054-023-04524-4
74. Klompmaker P, Mousa A, Allard DJ, et al. The association between venous excess ultrasound grading system (VExUS) and major adverse kidney events after 30 days in critically ill patients: A prospective cohort study. J Crit Care. 2025;88:155097. doi:10.1016/j.jcrc.2025.155097
75. Beaubien-Souligny W, Galarza L, Buchannan B, et al. Prospective Study of Ultrasound Markers of Organ Congestion in Critically Ill Patients With Acute Kidney Injury. Kidney Int Rep. 2024;9(3):694-702. doi:10.1016/j.ekir.2023.12.018
76. Melo RH, Gioli-Pereira L, Melo E, Rola P. Venous excess ultrasound score association with acute kidney injury in critically ill patients: a systematic review and meta-analysis of observational studies. Ultrasound J. 2025;17(1):16. doi:10.1186/s13089-025-00413-9
77. Borroni VN, Antonini A, Cogliati CB, Casella F. A comprehensive review of venous excess ultrasound (VExUS) score: evidence from original research. Intern Emerg Med. 2026;21(2):373-384. doi:10.1007/s11739-025-04220-x
78. Islas-Rodríguez JP, Miranda-Aquino T, Romero-González G, et al. Effect on Kidney Function Recovery Guiding Decongestion with VExUS in Patients with Cardiorenal Syndrome 1: A Randomized Control Trial. Cardiorenal Med. 2024;14(1):1-11. doi:10.1159/000535641
79. Jobs A, Rausch TK, König IR, et al. Inferior Vena Cava Ultrasound to Guide Decongestion in Acute Decompensated Heart Failure: A Randomized Controlled Trial. JACC Heart Fail. 2025;13(10):102578. doi:10.1016/j.jchf.2025.102578
80. Abu-Naeima E, Fatthy M, Shalaby MAA, et al. Venous Excess Doppler ultrasound assessment and loop diuretic efficiency in acute cardiorenal syndrome. BMC Nephrol. 2025;26(1):157. doi:10.1186/s12882-025-04060-z
81. Evezard C, Bahr PA, Nguyen M, Bouhemad B, Guinot PG. Association between VExUS score and worsening renal function during diuretic therapy in the ICU. Intensive Care Med Exp. 2026;14(1). doi:10.1186/s40635-026-00890-9
82. Payen D, de Pont AC, Sakr Y, Spies C, Reinhart K, Vincent JL. A positive fluid balance is associated with a worse outcome in patients with acute renal failure. Crit Care. 2008;12(3):R74. doi:10.1186/cc6916
83. Silversides JA, Major E, Ferguson AJ, et al. Conservative fluid management or deresuscitation for patients with sepsis or acute respiratory distress syndrome following the resuscitation phase of critical illness: a systematic review and meta-analysis. Intensive Care Med. 2016;43(2):155-170. doi:10.1007/s00134-016-4573-3
84. Yogeswaran A, Kremer NC, Janetzko P, et al. Right-sided heart failure in acute respiratory distress syndrome. Eur Respir Rev. 2025;34(177). doi:10.1183/16000617.0060-2025
85. Korabathina R, Heffernan KS, Paruchuri V, et al. The pulmonary artery pulsatility index identifies severe right ventricular dysfunction in acute inferior myocardial infarction. Catheter Cardiovasc Interv. 2012;80(4):593-600. doi:10.1002/ccd.23309
86. Beigel R, Cercek B, Luo H, Siegel RJ. Noninvasive evaluation of right atrial pressure. J Am Soc Echocardiogr. 2013;26(9):1033-42. doi:10.1016/j.echo.2013.06.004
87. Prescott HC, Antonelli M, Alhazzani W, et al. Surviving Sepsis Campaign: International Guidelines for Management of Sepsis and Septic Shock 2026. Crit Care Med. 2026;54(4):725-812. doi:10.1097/CCM.0000000000007075
88. Levitov A, Frankel HL, Blaivas M, et al. Guidelines for the Appropriate Use of Bedside General and Cardiac Ultrasonography in the Evaluation of Critically Ill Patients-Part II: Cardiac Ultrasonography. Crit Care Med. 2016;44(6):1206-27. doi:10.1097/CCM.0000000000001847
89. Qian X, Zhen J, Meng Q, Li L, Yan J. Intrarenal Doppler approaches in hemodynamics: A major application in critical care. Front Physiol. 2022;13:951307. doi:10.3389/fphys.2022.951307
90. Bahner DP, Hughes D, Royall NA. I-AIM: a novel model for teaching and performing focused sonography. J Ultrasound Med. 2012;31(2):295-300. doi:10.7863/jum.2012.31.2.295




