Передмова#
Ехокардіографія в інтенсивній терапії сьогодні є інструментом біля ліжка хворого, а не консультацією. Інтенсивіст, який може прикласти датчик до пацієнта в шоку й за кілька хвилин відповісти, чи шлуночок порожній, чи він не справляється, чи має обструкцію або уражений сепсисом, ухвалить кращі рішення, ніж той, хто чекає на формальне дослідження. У сучасному відділенні інтенсивної терапії це вміння вже не є факультативним і вже не належить кільком ентузіастам: клінічні ординатори приходять з очікуванням його опанувати, а від викладачів очікують, що вони здійснюватимуть нагляд.
Складність у тому, що авторитетні документи цієї галузі писали не для нас. Американське товариство ехокардіографії (ASE) публікує стандарти, які визначають, як вимірювати камери, як градуювати ураження клапанів, як оцінювати діастолічну функцію і як оформлювати висновки; ці документи суворі, чисельно точні та разом становлять те, що в ехокардіографії найближче до конституції. Проте їх написано для ехокардіографічної лабораторії, де пацієнт лежить на лівому боці, дихає самостійно і не отримує трьох вазопресорів. Література з інтенсивної терапії, своєю чергою, розповідає, що відбувається з цими вимірюваннями, коли пацієнт лежить на спині, перебуває на вентиляції з позитивним тиском і підтримується відцентровим насосом, але вона розпорошена по сотнях статей і рідко називає той базовий стандарт, який змінює.
Ця книга поєднує одне з другим. У кожному розділі викладено, що каже відповідний гайдлайн ASE, з його власними числами та пороговими значеннями, а потім те, що додає або уточнює література з інтенсивної терапії. Там, де вони розходяться, розбіжність показано, а не згладжено, бо саме вона зазвичай і є навчальним моментом: нижня порожниста вена є прийнятним показником тиску в правому передсерді в пацієнта зі спонтанним диханням і поганим у пацієнта на вентиляції, і той, хто засвоїв лише першу половину цього речення, роками впевнено помилятиметься біля ліжка хворого.
Кожне фактичне твердження в цій книзі має своє джерело. Положення гайдлайнів процитовано за гайдлайном, а твердження з літератури з інтенсивної терапії за статтею, тож читач, який сумнівається в числі, може відкрити документ і знайти його. Ніщо не стверджується на підставі авторитету автора, а там, де число не вдалося пов'язати з джерелом, положення було вилучено. Для навчального тексту це свідомо консервативний стандарт, і він означає, що книга подекуди відмовляється сказати те, чого читач міг би від неї очікувати.
Кожен розділ завершується чеклистом для самооцінки біля ліжка хворого, побудованим за схемою I-AIM: показання (Indication), отримання зображень (Acquisition), інтерпретація (Interpretation) та ухвалення клінічного рішення (Medical decision-making). Чеклисти не є підсумком розділу. Це інструмент, яким користуються біля ліжка, коли пацієнт перед вами, щоб знайти той конкретний крок, який ви пропустили. Ті, хто навчається, можуть пройти їх після дослідження, щоб визначити, що відпрацьовувати далі; наставники можуть використовувати ті самі рядки під час перегляду зображень ординатора, а отже, учень і вчитель працюють за одним стандартом, а не за двома.
Книга розрахована на читача, який уже тримав датчик. Вона не навчає керування апаратом з нуля понад те, що потрібно, аби уникнути хибного діагнозу, і не намагається замінити вичерпний підручник з ехокардіографії для майбутніх кардіологів. Її написано для ординатора в перший місяць ротації з ультразвукової діагностики, для лікаря, який здійснює нагляд за ним, і для інтенсивіста, який готується до сертифікації з ехокардіографії в інтенсивній терапії. Її написано також для резидента поглибленої програми підготовки з великим акцентом на інтенсивну терапію, а також для практикуючої медичної сестри (nurse practitioner) чи асистента лікаря (physician assistant), яким заклад надав право виконувати ультразвукове дослідження серця біля ліжка хворого у відділенні; у підрозділі 1.4 за самими гайдлайнами викладено, які дослідження та які сертифікати доступні клініцистові, що не є лікарем, а які ні.
Кілька слів про те, чим ця книга не є. Вона не замінює читання самих гайдлайнів, які містять рисунки, розібрані приклади та нюанси, яких не передасть жоден переказ. Вона не є документом для акредитації чи надання привілеїв; вимоги до підготовки наведено так, як їх подають джерела, а визначальними є місцеві вимоги. І це перше видання, а отже, воно потребує пильного погляду тих, хто ним користуватиметься: кожен розділ звірено з джерелами, але точність книга здобуває в користуванні. Помилки, які доживуть до другого видання, належать авторові; помилки, виявлені раніше, є внеском читачів, і їм раді.